У що інвестують топменеджери українських компаній?

Житло – єдина небізнесова інвестиція президента компанії Biopharma Костянтина Єфименка, 46. «Я підприємець, – каже він. – Усі гроші, які в мене є, працюють у моїх компаніях». Бізнес – найприбутковіший, хоч і найскладніший із доступних в Україні варіантів примноження капіталу.

Відповідно до консенсус‑прогнозу Forbes, у 2022 році така інвестиція може дати прибутковість у 18% річних. Для порівняння: нерухомість, за оцінками аналітиків, принесе 8% річних, ОВДП – 12%.

В Україні цілком реально отримати і 50% річних, вважає керівний партнер адвокатського об’єднання Juscutum Артем Афян. «Зробити $50 000 з $20 000 можна, але питання – що робити із цими грошима далі?» – каже він. Пошук стабільного джерела пасивного доходу, який би захистив заощадження від інфляції, – глобальна проблема. Економічні наслідки пандемії лише загострили її, додавши роботи світовій індустрії wealth management.

2500 wealth‑менеджерів із різних країн, опитані консультантами EY, стверджують, що найпопулярнішими клієнтськими запитами у 2021 році були захист від інфляції та забезпечення «адекватної прибутковості». У 2019‑му на першому місці у схожому опитуванні була податкова оптимізація.

Потенційні клієнти інвестиційних радників за період коронакризи стали багатшими, особливо в розвинених країнах. За підрахунками Credit Suisse, середній статок дорослого землянина досяг у 2020 році історичного максимуму – $79 900.

В Україні складніше розв’язувати завдання, які заможні клієнти ставлять своїм керівним особам за кордоном. Основні проблеми – обмежений вибір інструментів та низька фінансова грамотність навіть серед людей із відносно високим рівнем достатку.

Українці з доходами 30 000–50 000 грн на місяць гірше знаються на фінансах та інвестиціях, аніж їхні менш забезпечені співгромадяни, котрі заробляють 20 000–30 000 грн, свідчить дослідження USAID та Info Sapience за вересень 2021‑го. Найкраще розуміються на фінансах ті, хто заробляє від 50 000 грн на місяць.

Як вони інвестують?

Дізнатися не так просто. Більшість відомих підприємців та топменеджерів українських компаній, до яких звернувся Forbes, не схотіли говорити про свої інвестиції. «Ми обмежені з двох причин. По‑перше, брак часу на інвестування, – пояснює гендиректор «Укрпошти» Ігор Смілянський. – По‑друге, топменеджерська позиція означає ризик конфлікту інтересів чи підозр у використанні інсайдерської інформації».

Вкладення в активи в Україні для топменеджерів держкомпаній майже завжди пов’язані з конфліктом інтересів, констатує він. Родина Смілянського живе у США, інвестиції він також робить там. «Ми проговорили з інвестиційним менеджером наш ризик‑апетит, сектори економіки та географічні уподобання: ринки США, Європи чи Азії», – розповідає голова «Укрпошти». Він вірить у сфери логістики та біотех і не довіряє криптовалютам.

Важливо мати фінальну мету інвестування – скільки і до якого віку клієнт хотів би отримати на виході. Смілянський докладно обговорював це питання зі своїм інвестменеджером, зачіпаючи й інші параметри: бажаний чистий дохід після податків і витрат на wealth‑менеджмент, а також орієнтир з витрат на освіту дітей, місячний дохід на пенсії тощо. Послуги професійних радників з інвестицій оплачуються по‑різному. Поширена модель success fees – відсоток від прибутку, який згенерує керуючий активами, розповідає Максим Корецький, засновник Blackshield Capital. Раніше він працював у wealth management – підрозділі банку Barclays у Лондоні.

‍

Альтернатива – фіксовані комісії (management fees). «Management fees дають зрозумілу монетизацію,– пояснює Корецький.– Але за моделі success fees едвайзер максимально мотивований працювати на прибуток клієнта».

Віцепрезидент IT‑аутсорсера EPAM Юрій Антонюк, який керує бізнесом компанії в Центральній та Східній Європі, не користується послугами професійних радників. Він поділяє думку Смілянського та Афяна і воліє вкладати гроші у зрозумілі для себе інструменти. «Потрібно інвестувати в те, на чому ти розумієшся», – повторює Антонюк мантру Воррена Баффета.

Він інвестує у фондові активи, надаючи перевагу індексам. «Це надійний підхід, – розповідає Антонюк.– Із меншою прибутковістю, проте й із меншими ризиками». У грудні EPAM було включено до індексу найбільших за капіталізацією компаній США S&P 500.

Людям із невеликим досвідом в інвестиціях Антонюк радить вкладатися у самоосвіту. «Це точно принесе дивіденди в майбутньому», – говорить він.

Афян із Juscutum активно займається криптовалютами та нерухомістю, його компанія супроводжувала недавню угоду з купівлі компанією Treeum додатка для торгівлі цінними паперами Wotan.

Він не інвестує у фондові інструменти, у його портфелі немає ОВДП чи, наприклад, золота. «Мені не подобається фіксація на тому, що гроші мають приносити гроші, – пояснює Афян. – Вони мають створювати якесь благо, щось змінювати на краще. У золота, приміром, цього немає».

Він не радить брати із себе приклад та інвестувати у криптовалюти. Спочатку потрібно докладно розібратися у їхніх механізмах. «Я розумію, як це працює, і готовий брати на себе ризики», – каже він.

Нерухомість для Афяна – сімейний бізнес. Він інвестує як фізособа, хоч і бачить привабливі пропозиції вкластися у фонди real estate. «Я хочу вкладатися у хорошу, «екологічну» нерухомість, – розповідає Афян. – Але розумію, що, можливо, через це я заробляю менше».

На фінансуванні чужого бізнесу в Україні можна отримати близько 20% річних у валюті, додає Афян. «Але на цьому не можна збудувати стабільне джерело пасивного доходу,– зазначає він.– Як і немає безпосередньо ринку: потрібно співпрацювати з друзями чи знайомими бізнесменами. Це ризик для репутації та взаємин».

Самоосвіта? «Це не інвестиція, а логічні витрати, які має нести будь‑який професіонал»,– вважає Афян. Якщо стояти на місці, у найкращому разі ціна вашої експертизи не зміниться. У найгіршому – а це найпевніше – впаде.

Джерело: Forbes.ua

‍