Санкції та все, що треба про них знати

Загальні положення про санкції

Законодавча основа. Закон України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VII є основним правовим документом, що регулює застосування санкцій в Україні. Важливі зміни були внесені Законом України №2257-IX від 12 травня 2022 року, що уточнив механізм та підвищив ефективність санкцій, особливо тих, які стосуються активів окремих осіб.

Мета санкцій. Санкції — це не каральний механізм, а інструмент захисту національних інтересів, суверенітету та безпеки держави. Вони спрямовані на запобігання порушенню фундаментальних принципів державного управління та права, особливо в умовах зовнішніх загроз, таких як війна чи агресія іншої держави.

Особливості санкцій

Санкції не потребують доведення факту правопорушення. Вони можуть бути застосовані до осіб або організацій, які створюють загрозу національній безпеці або інтересам держави.

Санкції застосовуються до осіб або організацій, зокрема іноземних, які можуть прямо або опосередковано впливати на стабільність держави. Зазвичай це представники країн-агресорів.

Актуальність санкцій після вторгнення Росії. Після початку повномасштабної агресії Росії проти України у лютому 2022 року найбільш поширеним видом санкцій стало стягнення активів фізичних або юридичних осіб. Це включає майно, яким особи можуть прямо чи опосередковано володіти або контролювати.

Суб'єкти санкцій можуть змінюватися залежно від виду санкцій, але основними цільовими групами є представники держав-агресорів та їх прихильники.

Стягнення в дохід держави як вид санкції

Мета стягнення активів. Основною легітимною метою стягнення активів є контроль за майном осіб, які становлять загрозу для України. Це може включати фізичних і юридичних осіб, резидентів Російської Федерації та інших суб'єктів, що підтримують агресію проти України. Санкція дозволяє блокувати їхні активи для зупинення агресії та ослаблення фінансових можливостей «прихильників» агресора.

Сфери застосування санкції. Даний вид санкції застосовується лише під час воєнного стану. Важливим елементом цієї санкції є можливість стягнення активів осіб, що не лише володіють ними напряму, але й контролюють їх через опосередковані механізми (наприклад, через треті особи або структури).

Законодавство розглядає поняття «опосередкованого розпорядження» майном як один з критеріїв для стягнення активів. Це означає, що особа може не бути офіційним власником активів, але може через інших людей чи структури впливати на їхнє використання або продаж.

Приклади активів

Майно, яким володіє особа безпосередньо (нерухомість, фінанси, компанії);

Активи, на які особа має опосередкований вплив (наприклад, через афілійованих осіб, партнерів або інші юридичні структури);

Законодавча основа. Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, активи, що підлягають стягненню, можуть бути тими, якими особа володіє напряму, або тими, на які вона має опосередкований вплив. Це важливо для обґрунтування правомірності санкцій проти осіб, які використовують складні схеми володіння активами, щоб уникнути санкцій;

Доказова база. Для того щоб застосувати санкцію, необхідно довести факт контролю суб’єкта над активами. Це може включати дослідження управлінських рішень компанії, структури власності або реальних власників активів;

Захист інтересів інших осіб. Якщо застосування санкції стосується третіх осіб, чиї інтереси можуть бути порушені, вони мають право на захист своїх інтересів у межах приватного права. Це означає, що будь-які претензії щодо активів можуть бути вирішені поза межами адміністративної справи про застосування санкцій.

Підстави та умови застосування санкції у вигляді стягнення активів

Підстави для санкцій. Закон України «Про санкції» у ст. 4 визначає підстави для застосування санкцій, зокрема для стягнення активів. Основною підставою є істотна шкода національній безпеці, суверенітету або територіальній цілісності України. Такі дії можуть включати:

Фінансування або підтримку збройної агресії;

Матеріально-технічне забезпечення для підготовки чи ведення агресії проти України;

Надання чи зберігання зброї та інших засобів для агресивних дій проти України.

Умови застосування санкції

Дія воєнного стану. Санкція у вигляді стягнення активів може бути застосована лише під час воєнного стану;

Попереднє блокування активів. Активи підсанкційної особи мають бути попередньо заблоковані рішенням РНБО;

Законність. Законність рішення про стягнення активів повинна підтверджуватися на підставі ретельної оцінки судом. Дотримання встановленого порядку прийняття рішення є обов'язковим;

Порядок застосування санкцій. Згідно із частинами 3-5 ст. 5 Закону України «Про санкції», рішення про застосування санкцій ухвалюється РНБО, після чого вводиться в дію указом Президента України. Пропозиції щодо застосування санкцій можуть подавати Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Національний банк або Служба безпеки України;

Судова процедура. Стягнення активів у дохід держави здійснюється на підставі судового рішення у порядку адміністративного судочинства. Справу розглядає Вищий антикорупційний суд України (ВАКС), який оцінює докази, законність і правильність застосування санкції;

Перспективи судових рішень. Важливо зазначити, що судова практика щодо санкцій у вигляді стягнення активів лише починає формуватися. Одне з перших рішень щодо застосування цієї санкції підлягатиме ретельному аналізу, щоб оцінити ефективність механізму та можливі юридичні проблеми.

Висновок

Українське законодавство дозволяє застосовувати санкції, включаючи стягнення активів у дохід держави, за умови дотримання встановленого порядку та у випадках, коли є загроза національній безпеці та суверенітету. Особлива увага приділяється блокуванню активів під час воєнного стану, коли дії осіб можуть безпосередньо чи опосередковано підтримувати агресію проти України. Рішення про застосування таких санкцій ухвалюється на високому рівні, а законність оцінюється через судову систему.

‍

Олександр Чорнуха,

юрист практики Безпеки бізнесу в Juscutum