Покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства

‍

Притаманною ознакою такої відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини

Інститут субсидіарної відповідальності в українському законодавстві існує ще з 1992 року в чинному на той час Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проте, широкого застосування він набув після набуття чинності Кодексом України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ).

Суддя Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду Жуков С.В., пояснюючи інститут субсидіарної відповідальності, вказує на те, що основна мета такої відповідальності полягає в притягненні винних у доведенні до банкрутства осіб до додаткової (субсидіарної) відповідальності й стягненні на користь кредиторів ще не погашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Водночас субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою такої відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Хто може бути позивачем у справах про покладення субсидіарної відповідальності?

Відповідно до КУзПБ тільки ліквідатор боржника на підставі проведеного аналізу фінансового стану банкрута визначає можливість та перспективність подання в межах справи про банкрутство заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівників/засновників/третіх осіб боржника в разі наявності для цього правових підстав. У кредиторів таке право відсутнє, на відміну від права оскаржувати правочини банкрута.

Отже, за наявності правових підстав, звернення ліквідатором до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності є обов’язком ліквідатора, що пов’язано з виконанням ним повноважень, визначених ст. 61 КУзПБ.

Відповідно до ст.61 КУзПБ ліквідатор для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі подає до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, але не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами після такої реалізації. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів та ліквідаційною масою.

Умови настання субсидіарної відповідальності

Проте, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є встановлення складових елементів господарського правопорушення, а саме: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення.

Суб’єктами правопорушення є засновники (учасники, акціонери), керівник боржника, або інші особи, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови наявності вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Під поняттям «інші особи» може бути власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника або головний бухгалтер та інші. При цьому, КУзПБ не встановлює заборони на покладення субсидіарної відповідальності на керівників боржника, повноваження яких закінчилися ще до порушення провадження у справі про банкрутство, адже основним фактором такої відповідальності є причинно-наслідковий зв’язок між винними діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками таких дій у вигляді доведення підприємства до банкрутства.

Варто звернути увагу, що законодавство не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб за наявності вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки відповідно до спеціальних положень законодавства про банкрутство такі особи притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 13.09.2019 у справі №923/1494/15, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16).

Суб’єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є причинно-наслідковий зв’язок між діями/бездіяльністю суб’єктів правопорушення та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства, за умови винних дій цих осіб. Суд, в свою чергу, здійснює дослідження обставин дій/бездіяльності відносно правопорушення, а також встановлює вину суб’єктів субсидіарної відповідальності.

Об’єктом правопорушення є права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника, які не можуть бути задоволені через відсутність майна у банкрута.

Верховний Суд у своїх правових висновках конкретизував об’єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства з вини відповідальних осіб, за які покладається субсидіарна відповідальність (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №923/862/15, постанова від 10.03.2020 у справі №902/318/16). Такими обставинами щодо боржника та дій/бездіяльності відповідальних суб’єктів можуть бути:

1. вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2. прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності про виведення активів боржника, за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення такої заборгованості;
3. прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же проміжок часу або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

При цьому, суд, надаючи оцінку діям/бездіяльності суб’єктам відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, має обмежувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької діяльності.

Окрім того, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №25/62/09.

Початок перебігу позовної давності

Верховний Суд прийшов до висновку, що прийняття судом рішення про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить про те, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства з вини засновників/керівника/третіх осіб.

Саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, починає перебіг 3-річний строк позовної давності з подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15.

Інститут субсидіарної відповідальності як механізм захисту інтересів кредитора від недобросовісних боржників продовжує розвиватися. Проте не завжди подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності є дієвим способом погашення заборгованості перед кредиторами. В більшості випадків це тільки затягує строк ліквідаційної процедури та збільшує розмір винагороди та витрат арбітражного керуючого, що лягає на плечі кредиторів. З іншого боку, без розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суд, в більшості випадків, відмовляє у затвердженні звіту та ліквідаційного балансу, у зв’язку з недотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора.

Підсумовуючи, варто зазначити, що існує ще багато питань, які повинні бути уточнені Верховним Судом з метою однакового застосування норм закону.

Автор: Аліна Гончарук, адвокат практики банкрутства Juscutum

Джерело: borg.expert

‍