03-04 березня відбувся форум United for Justice — один із наймасштабніших заходів, які присвячені війні, що проходили в Україні. В колі юристів захід отримав символічну назву «Юридичний Рамштайн» і його значущість важко переоцінити.
Серед учасників були Президент та Перша Леді України, Генеральний прокурор України, Президент та Перша Леді Латвії, генеральні прокурори США, країн ЄС та Англії та Уельсу, Гендиректор з прав людини та верховенства права Ради Європи та багато інших гостей з усіх куточків світу, які підтримують нас, об’єднані спільним бажанням добитися перемоги України.
Протягом двох днів виступили десятки спікерів з ідеями, пропозиціями, ініціативами, спрямованими на наближення перемоги України та подолання наслідків військової агресії рф.
У своїй вступній промові наш Президент закликав усіх присутніх: «Хай сьогодні тут, у Львові, прозвучить і буде підтримане все те, чого нам іще поки не вистачає, щоб одного дня ми могли вичерпно сказати: вбивці покарані, гідність і честь людей захищено, шкоду компенсовано, справедливість перемогла».
Охопити усі грані війни навіть на такому заході практично неможливо, однак головні напрямки були окреслені.
Надзвичайно важливо збирати й зберігати докази воєнних злочинів рф. Таких злочинів вже сьогодні зафіксовано тисячі. Усі вони направлені на знищення того, що робить нас Українцями, а це культура, мова, землі, релігія, історія. Саме на це ворог направив свої зусилля. В наших силах фіксувати усі ці звірства, адже уникнути правосуддя не вдасться нікому.
Слід розуміти, що дезінформація рф — новітня зброя, яка роками розстрілює мізки людей. Наслідком ми бачимо такі фрази як «где вы были 8 лет», «нацисты в Киеве», «денацификация», «мы пришли с миром». Показати світу правду також є метою збору доказової бази.
Отже, кожен, хто став свідком воєнних злочинів рф, потерпів від них - не може мовчати. Будь-яке фото, відео, свідчення є дуже цінними для притягнення в майбутньому винних до відповідальності.
Створити міжнародний трибунал потрібно вже зараз. Ця теза червоною лінією проходила по всьому заходу й усі учасники беззаперечно погодилися, що лише об’єднавши зусилля це стане можливим. Дискусійними та такими, що потребують вирішення, були питання хто є суб’єктом таких злочинів, який рівень посадовця має і буде відповідати за той чи інший злочин.
Насильницькі злочини вчинені ворогом на війні сягають вершин огидності, цинізму та жорстокості. Найбільшою проблемою є те, що 95% жертв не повідомляють про те, що потерпіли від насильства. Страх жертв насильства настільки сильний, що сковує їх вуста, не дозволяючи розповісти про це нікому. В наших силах показати, що їм вірять, вони в безпеці, захищені та що усі кривдники неодмінно будуть покарані.
Визнання дій рф як геноциду українців неодмінно має бути прийняте усім світом. Знищення того, завдяки чому ми називаємо себе українцями, а це мова, свобода, території, історія — одна із цілей ворога. Так само як удари ворога по цивільних об’єктах і критичній інфраструктурі направлені на створення нестерпних умов для життя Українців, що безумовно має розцінюватися як геноцид.
Титанічної юридичної роботи потребує створення та імплементація механізму, направленого на відшкодування шкоди. Однак вже сьогодні є перші зрозумілі «мазки» цього механізму. Відшкодування базуватиметься на міжнародному договорі, над яким зараз працюють.
Механізм базуватиметься на 4 елементах, які включають:
Багато союзників України, такі як Канада, Естонія, США, вже сьогодні підтримують нас в цьому напрямку, ухвалюючи на національному рівні відповідне законодавство.
Цей захід закликав міжнародних партнерів сприяти процедурі відшкодування завданої шкоди своєю політичною волею і ми бачимо, що вирішальні рішення уже на порозі.
Ще одним блоком для обговорення були злочини рф проти довкілля - екоцид. Флора і фауна, ліси, культури, тварини із червоної книги — це те, що щоденно нищить агресор. На додаток, мільйони тонн викидів шкідливих речовин в атмосферу з пожеж від спалених міст і лісів, зруйнованих підприємств знищують все живе в Україні.
Понад 16 тисяч дітей з початку повномасштабного вторгнення були викрадені та вивезені з України у рф та поміщені в фільтраційні табори, далі їхня доля невідома. Ця цифра в десятки разів більша з 2014 року. Діти втрачають свої імена, рідну мову, якою матір читала казки перед сном, втрачають свої корені. Вони не можуть самі себе захистити, тому обов’язок всього світу зробити все, щоб кожна викрадена дитина повернулася у свою домівку.
Я справді щиро вважаю, що стерти непереборне бажання свободи з генетичного коду українських дітей неможливо і ці дітки, повернувшись в Україну, почувши рідну мову, відчувши доброту та любов українців, одразу зрозуміють, що вони вдома.
На цьому дискусії не зупинятимуться, ми й далі продовжуватимемо із всіх сил робити усе, щоб показати - весь світ об’єднаний заради справедливості.
Кожен з нас відчуває гніт війни, втому, біль, але ми не маємо право опускати руки. Вклад кожного неймовірно цінний. Тримаємо стрій!
Автор: Станіслав Борис, радник практики Безпеки бізнесу Juscutum