Ліцензування діяльності з віртуальними активами у світі охоплює широкий спектр правил і вимог, які змінюються залежно від юрисдикції. Багато країн вже кілька років впроваджують регулятивні норми для забезпечення прозорості, безпеки та легітимності операцій, а також для захисту інвесторів, користувачів і для запобігання відмиванню грошей та фінансування тероризму. Але в різних країнах, з тих чи інших причин, використовують різні методи регуляції діяльності з віртуальними активами.
Наприклад, Сполучені Штати Америки не мають федерального (загального для країни) законодавства про криптовалюти та пов’язану з ними діяльність. Проте, деякі регулятори встановлюють вимоги до здійснення операцій з криптовалютами, як приклад, вимоги Секретаріату по боротьбі з фінансовими злочинами (FinCEN), який вимагає реєстрації обмінників криптовалют як грошових сервісів. SEC (Комісія з цінних паперів та бірж) і CFTC (Комісія з торгівлі товарними ф'ючерсами) також мають повноваження у певних аспектах криптовалютної діяльності. Разом з тим, в окремих штатах існує додатковий підхід до регулювання у вигляді інноваційних сендбоксів. Це спеціальні правові режими які дозволяють з певними обмеженнями вести означену сендбоксом діяльність під наглядом керівництва штату. Для того, щоб потрапити у такий сендбокс треба скласти та направити відповідну заявку, сформувати ряд документів, які вимагає той чи інший штат і після успішного розгляду заявки бізнес може легально починати свою роботу на території США (або окремого штату).
З іншого боку, Європейський Союз (ЄС) розробив Директиву MiCA, яка містить вимоги до криптовалютних платформ, кастодіальних гаманців та надавачів певних послуг з криптовалютами. Директива передбачає процес більш класичного ліцензування на рівні країн-учасниць, але і зараз багато з цих країн впровадили процес авторизації для надавачів послуг пов’язаних з віртуальними активами. Її суть полягає в тому, що надавач послуг з віртуальних активів подає заяву на внесення його у відповідний національний реєстр. Після внесення в цей реєстр, надавач послуг з віртуальними активами має змогу законно вести свою діяльність в рамках законодавства тієї країни. Важливою особливістю є те, що на території ЄС треба подавати заявки в усі країни на авторизацію, адже, «паспортизації» такої діяльності, наразі, не передбачено.
Азія має схожі підходи як в ЄС: наприклад, Японія вважається однією з найбільш регульованих країн у сфері криптовалют, вимагаючи реєстрації окремих видів діяльності з віртуальними активами у Фінансовому агентстві. Сінгапур і Південна Корея також впровадили ліцензійні вимоги для надавачів послуг з віртуальними активами.
Латинська Америка і Африка знаходяться на ранніх етапах прийняття регулятивних заходів, але деякі країни, такі як Аргентина і Південна Африка, починають впроваджувати правила авторизації для сектору послуг з віртуальними активами.
Означене регулювання включає різні аспекти, такі як авторизація, звітність, вимоги до капіталу, заходи щодо KYC (знай свого клієнта) та AML (протидія відмиванню грошей). Важливим аспектом є також ведення внутрішнього аудиту та відповідність міжнародним стандартам безпеки даних. Але незважаючи на зусилля з гармонізації правил діяльності з віртуальними активами на міжнародному рівні, поки що не існує єдиного глобального регулятивного фреймворку, що створює складнощі для надавачів послуг з віртуальними активами в контексті масштабування своїх напрямків бізнесу.
Загалом, глобальний тренд у регулюванні сфери віртуальних активів спрямований на створення збалансованого підходу, який з одного боку забезпечує інноваційний розвиток технологій та ринків, а з іншого – захищає інтереси користувачів та забезпечує їх фінансову стабільність. Також, міжнародні організації, такі як Група розвитку фінансових заходів (FATF), відіграють важливу роль у формуванні регуляторних стандартів, сприяючи впровадженню єдиного регулятивного підходу.
Список використаних джерел
Даниїл Волощук,
старший юрист практики Технологій та інвестицій в Juscutum