Мистецтво токсичних розлучень: 5 антиправил, що забезпечують незабутнє розставання

Якщо ви розлучилися тихо, мирно і без низки всіх супутніх цьому процесу спецефектів – вважайте у вашому житті зовсім не було пригод. Адже деякі екс-подружжя досі впевнені, що розлучення – подія, яку варто зробити максимально незабутньою і феєричною. Навіть якщо колишня половинка не готова до подібного перформансу, бажаючи мирного розлучення.

На жаль, адепти токсичних розставань часто вважають, що не можна зупинятися на одному судовому процесі – розірвання шлюбу, – і обирають «розважатися» по-максимуму: подавати на аліменти, встановлювати місце проживання дитини та способи участі в житті дітей, ділити спільне майно, заявляти про домашнє насильство і отримувати заборонні накази на наближення. А тут вже підключиться і вся тяганина з органів опіки, поліції, судів, адвокатів і виконавців.

Помилка 1. Розлучення як затягнутий серіал

Перша помилка – відмовлятися вступати в будь-які переговори з колишнім партнером і за замовчуванням вважати його своїм найлютішим ворогом вашої спільної дитини. Як правило, після прийняття такого рішення про «війну» з коханим колишнім – розлучення стає однією з найбільш пам'ятних подій у вашому житті.
За бажанням це «задоволення» можна розтягнути на кілька років і ґрунтовно попсувати собі нерви, після і так не найщасливіших відносин. Всім відомо, що шлюб у нас в країні – справа добровільна і насильно тримати один одного поруч заборонено. Але ось сам судовий процес може затягнутися за допомогою процесуальних зловживань. Оскільки процес у нас буде позовний (один з партнерів подав на розлучення), то неналежне повідомлення відповідача – другого з подружжя, – тягне за собою заочне рішення. Це рішення можна оскаржити двічі: переглядати спочатку в першій інстанції і тільки потім вже в апеляції. Бували випадки, що відповідач навіть заявляв зустрічний позов, наприклад, про визнання шлюбу недійсним. Словом, за бажанням розлучення може стати нескінченним серіалом. Але чи треба це вам?

Помилка 2. Суперечки щодо виїзду дитини за кордон

Улюблена справа тих, хто вибрав помпезне розлучення – перешкоджати виїзду спільної дитини за кордон з колишнім чоловіком або дружиною. Тут все залежить від обраної процедури. Безумовно, найпростіший шлях в даній ситуації - договірний (передбачає згоду другого з батьків).
Є альтернативи – наприклад, процедура видачі розпорядження органом опіки – отримуємо швидко, але оскаржувати в адміністративному порядку можна майже нескінченно. І тим самим, можна добряче збити весь курортний настрій. Вже і путівочка згорить, а перше засідання так і не призначать.
Як результат – замість того, щоб отримувати нові враження на екскурсії під час подорожі, доведеться займатися вивченням кодексу адміністративного судочинства, що точно не кращим чином позначиться на самопочутті вашої ж спільної дитини.

Помилка 3: Дріб'язковість

Тому, хто буде жити окремо і платити аліменти, життєво важливо «зробити» собі мінімальну зарплату. Діти стільки не їдять, ну або можуть їсти поменше, якщо ваша кохана донедавна людина така-сяка.
Якщо ви все ж вирішили нічим не нехтувати в ім'я токсичного розлучення, «на закуску» можна залишити і позови про додаткові витрати на дитину. Щоб домогтися додаткових витрат на дитину, треба довести, що вони були саме на ваше чадо. Тому до уваги приймаємо лише те, де можна відстежити саме цю обставину. А потім ще виявляється, що чеки, які так прискіпливо збираються довгі місяці, вигорають швидше, ніж друкуються. Втім, ще не факт, що суд навіть нормальні за виглядом чеки прийме в якості доказів.
А потім ще постане питання, що вважати додатковими витратами, а що надзапитами батьків. Чи була необхідність так старанно розвивати свою дитину – теж спробуйте ще суду довести.
Весь цей процес може додатково обтяжити розділ майна. Зокрема підключення комісії, яка проведе акт огляду вашого житла та перепише всі ложки, тарілки та інше дрібне начиння. «Ділити так ділити! Тут не може бути компромісів», – часто думають зопалу екс-подружжя. Або ж навпаки – вивозять все з квартири в таємний гараж, а після – милуються захованим, сміючись над колишньою. Дрібниця, а приємно!

Помилка 4. Маніпуляція дитиною

Рішення сховати дитину від колишнього чоловіка/дружини – далеко не найкраще з ряду причин. Щонайменше тому, що цей епізод займе окреме місце в добірці його оповідань свому психотерапевту, а то і психіатру. Дитина, залучена до ваших сімейних конфліктів, вже точно не забуде всі деталі вашого розлучення.
Цим частіше зловживають жінки, адже суди в рази частіше залишають дітей після розлучення з матір'ю, але почастішали випадки і серед чоловіків. Пов'язано це, в першу чергу, з тим, що і органи опіки, і суди визначають місце проживання дітей (наш аналог «опіки») з тим, з ким вони фактично живуть, навіть якщо є спір між батьками. В цьому випадку для батька, щоб визначити місце проживання дітей з собою, не залишається іншого вибору, як фізично забрати до себе дитину.
Як наслідок отримуємо ще один «спецефект» розставання – «синдром відчуженого батька» у дитини. Суть його полягає в тому, що дитина «самостійно» (читай, в наслідок психологічного тиску) приходить до висновку, що другий з батьків – дуже погана людина. Але для дитини це означає, що і вона сама погана, хоча б на половину. У крайніх ситуаціях це призводить навіть до дитячого суїциду.
Ну, а про патерни поведінки, які закладаються у дитини в бойовому розлученні, сказано вже стільки, що навіть починати не буду.

Помилка 5. Брудні одкровення і звинувачення

Все ще не звинуватили свого колишнього в домашньому насильстві або аб'юзі в мережі? Не опублікували в соцмережах шокуючі фото-пруфи того, як гидко вам доводилося в шлюбі і що вам доводилося терпіти? Ось і чудово. Адже перша підтримка від соцмереж надалі, швидше за все, обернеться злегка зневажливим ставленням з боку ваших друзів і знайомих.
Звичайно ж, я не кажу про те, що всі жертви – і не жертви зовсім. Абсолютно ні. Але слово «аб'юз» останнім часом вживають дуже часто, при цьому геть забуваючи про культуру спілкування в принципі. Адже те, що деякі за звичкою називають аб'юз, часто не що інше, як побутове хамство. І давайте покладемо руку на серце, хамство ж найчастіше обопільне. Тому ніякі ви не «аб'юзери, нарциси і психопати» що, здається, звучить навіть гордо. А просто звичайні хами. Не без винятків, звичайно ж, аб'юз дійсно існує, безсумнівно, але не так масово, це не грип.

Багато хто це інтуїтивно розуміє, тому у нас в країні і декількох суміжних так недовго в соцмережах живуть історії про нещасливі родини. Потім просто в більшості своїй слухачам стає нудно. А автору прикро, адже він і дорогу до домовленості з колишнім закрив, обливаючи його самі знаєте чим, і соціального підживлення-схвалення більше не отримує.

Тренд цивілізованих людей – розлучатися за місяць без супроводжуючих процес скандалів, інтриг і судових процесів. Підписали договір про дітей, договір поділу майна і розійшлися по-людськи. Ось так, і справді, зник в них дух авантюризму!

Джерело: Новое Время