вимкнути дудлвключити дудл

«Якщо думаєте, що робота займає багато часу, додайте ще двадцятигодинне тренування» – враження від тріатлону Ironman. Олександр Горобець

ГоробецВ кінці минулого року вирішив взяти участь за компанію Juscutum в «напівзалізній» дистанції Ironman 70.3 Zell am See-Kaprun 2018 у Австрії. Як це часто буває з багатьма важливими подіями в житті, рішення прийшло з інтересу і без чіткого розуміння всіх складнощів, які потрібно буде подолати, щоб вийти на старт.

Ще років десять тому в журналі “Men’s Health” я читав про Ironman, захоплювався його учасниками і навіть не припускав, що ця лихоманка одного разу трапиться зі мною. Сьогодні не про методику підготовки і кількість кілометрів, а про враження – найяскравіші і незабутні.

Місцевість Zell am See-Kaprun в Австрії вважається однією з найяскравіших серед усіх європейських стартів Ironman, там є велике чисте і прохолодне озеро, оточене Альпами, інфраструктура на вищому рівні. В Австрії я ще ніколи не був, а часу на підготовку до серпня було достатньо. Це вже потім я дізнався, що траса велоетапу на цьому старті – найскладніша з усіх європейських через підйом на висоту понад кілометр і такий же спуск. Як виявилося, нас пронесло повз це випробування, хоча дуже хотілося його пройти.

Подив: де всі? Після прибуття в місто Zell am See поступово склалося враження, що з’їзд в місто двох з половиною тисяч спортсменів в супроводі уболівальників (ще плюс 2-3 тисячі) взагалі ніяк не позначився на розпорядку життя міста та його мешканців: всі учасники буквально розчинилися на місцевості. Хоча, в місці їх підвищеної концентрації – Porsche Centre, де розмістилося Ironman village, зустрічалися люди в брендовому специфічному кіпі і з наплічниками, які всім видали при реєстрації. Тут в центрі міста протягом змагань зустрічав багато «наших». Багато затримували погляд один на одному на секунду-дві довше, ніж звичайно, щоб визначити можливий потенціал суперника на дистанції. А в кілометрі від центру все вже було по-австрійськи спокійно і розмірено.

Ранок: всі на ЗСЖ. На ранкових пробіжках учасники змагань не викликали здивування. АЛЕ! Між ними бігли або йшли місцеві жителі, займаючись альпійської ходьбою (це та, що з палицями), а практично біля кожного будинку можна було побачити велосипед. Ну і не менше приємне: всі один з одним тут вітаються, німецькою, звичайно. На дорогах з’явилися карбонові ракети з велосипедистами на них (про них пізніше), які відкочували трасу і розминалися перед стартом. Але навіть цей факт не бентежив весь автотранспорт, який рухався по місту зі швидкістю 50 км/год і нижче: а куди поспішати?

Атмосфера: все просто, всі при справі. Сама реєстрація і отримання стартового пакета – справа 15-ти хвилин: волонтерів було достатньо, організований круговорот спортсменів, зрозумілі інструкції та ніякої бюрократії. Невеликі забіги Irongirl і Ironkids, які за звичаєм проводяться за день-два до головного старту, в центрі міста, на території головної локації, з музичною підтримкою, з медалями і призами долучають, а також роблять частиною процесу членів сімей учасників та вболівальників. Масштаби, звичайно, в рази менші, але загострення пристрастей зашкалює. Не зрозуміло, хто щасливіший: батьки або діти, але сімейне єднання через спорт – це дуже яскраві емоції. А паста-паті перед забігом для завантаження складними вуглеводами? Приходь, пригощайся, спілкуйся і настроюйся до старту, який буде наступного дня.

Я кілька разів звертався до учасників з різними проханнями по логістиці, упаковці речей і постановці вела – мені завжди допомагали, або говорили як робити. У черзі на постановку вела, коли всі учасники з велосипедами стоять пліч-о-пліч, в будь-якому випадку розглядаєш інші велосипеди і порівнюєш. Поруч зі мною був один німець, якому було приблизно 60 років, 15 з яких він катається по різним Ironman і подорожує. При ньому був велосипед марки Argon вартістю пристойного автомобіля, а за транзитною зоною його чекала дружина, з якою вони разом ось уже 40 років. Тільки от не розібрав: він зробив 13 або 30 гонок, але обидва показники просто нереальні. Були «відверті» спортсмени, у яких половинка «залізної» дистанції – це планове тренування!

День старту: мікс вражень. Як каже, Андрій Оністрат (віце-президент Федерації триатлону України), перед стартом адреналін капав з вух. Взагалі нікого не бентежив дощ, який йшов з невеликими перервами кілька днів поспіль. На брифінгу для англомовних (а був ще й для німців) перед стартом ведучий попросив підняти руки «першачків». Таких як я було приблизно половина присутніх. А з вигляду і не скажеш. Через різке похолодання і ожеледиці на гірській трасі був скасований велоетап. Ви думаєте хтось істерив, з’ясовував стосунки з цього приводу або вимагав повернути гроші? Абсолютно все по-діловому і організовано провели потрібні заміни в транзитній зоні і набралися терпіння на пару годин до старту. Сам заплив і біг пройшли планово. Я отримав у воді від когось ногою в брову, на дистанції дотримувався графіка, даного мені тренером, і відчував, що функціонально був абсолютно готовий.

417587852785785785Про фініші розповім окремо. Це фінішна пряма, коридор уболівальників, музика, червона доріжка і арка з твоїм ім’ям на табло. До старту потрібно готуватися кілька місяців, але і до фінішу учасники теж готуються: беруть прапори, завмирають для красивого фото – по-різному буває, але емоцій ніхто не стримує. Це особиста справа кожного. Можна відразу після фінішу йти за келихом-двома пива, а можна встигнути зробити інші важливі справи: подякувати рідним і близьким, які тебе чекали і підтримували, показати лояльність бренду і компанії, частиною якої ти себе почуваєш, зробити фото на пам’ять.

Я, як і багато, піддався трендам: йти в тріатлон заради проходження дистанції Ironman. Факт того, що ти його пройшов, підвищує самооцінку для себе і в очах оточуючих.

Якщо хтось думає, що робота займає надто багато часу у вашому житті, то спробуйте ще додати підготовку з циклами, де є по 20-25 годин тренувань в тиждень. В цьому випадку Вам гарантований щохвилинний тайм-менеджмент і залізна дисципліна у виконанні щоденних планів протягом декількох місяців.

Людей, що пробігли марафон, що купаються на Водохрещу, які стрибнули з парашутом стає з кожним роком все більше. На сьогоднішній день, Ironman – це дійсно виклик собі. Цікаво, що перед стартом учасник може купити футболку з логотипом Ironman, виконаному з імен всіх учасників майбутнього забігу. Це ексклюзив, пам’ять і персоніфікований доказ причетності до руху.

Насправді, бути вболівальником – досить нудне заняття: чекати доводиться від 4 до 15 годин, в залежності від довжини дистанції і підготовки атлета. А як вам той факт, що ти практично з дивана біжиш на одній дистанції з майстрами і чемпіонами світу? У них, правда, інші цілі, але, якщо у тебе вистачає сил, доганяй хлопців, потрапляй в 1% кращих і отримуй слот на кону, де раз на рік збираються кращі з кращих! Цей спорт тільки для учасників, які, долаючи себе, кайфують на фініші і підтверджують девіз «Anything is possible!». Є ще приємний бонус – можна цілий рік брати участь в змаганнях на всіх континентах, крім Антарктиди, але це поки що «крім»!

Олександр Горобець, адвокат, керівник проектів

Практики безпеки бізнесу AO Juscutum