вимкнути дудлвключити дудл

Судова реформа: чим ускладнили податкові спори? Дмитро Кулик

MG8A028215 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», прийнятий Верховною Радою України 03.10.2017 року, який суттєво змінює порядок розгляду податкових спорів.

Введення чіткого оформлення документального спору

Вводиться нове поняття, яке висвітлене в статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс) – заяви по суті справи. До таких заяв відносяться: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення. Таким чином, законодавець чітко урегульовує, як саме і в якому

порядку сторони повинні надавати суттєві пояснення по справі, та навіть встановлює черговість.

На прикладі оскарження податкового повідомлення – рішення, ця черговість виглядає наступним чином: Позивач звертається до суду з позовною заявою, відповідач в строк, передбачений ухвалою суду, готує відзив на позовну заяву, після отримання відзиву у позивача виникає право подати відповідь на відзив, а у відповідача – заперечення.

Цікавим є те, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи, але неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Дане положення прямо закріплено частиною 4 статті 159 Кодексу.

Таким чином, законодавець намагається формалізувати поведінку учасників судового процесу задля уникнення затягування справ шляхом подачі безмежної кількості  додаткових пояснень, що в свою чергу повинно вплинути на якість розгляду податкових справ судами.

Звернення до суду з позовною заявою

Позивачу надано вибір звернутись до суду в звичайному порядку, або за допомогою єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яку все частіше називають «електронний суд».

Відтак, частиною 6 статті 18 Кодексу зобов’язано адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державні органи та органи місцевого самоврядування, а також суб’єктів господарювання державного та комунального сектору зареєструватись в єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Після проходження реєстрації зареєстровані особи мають право подавати процесуальні та інші документи, докази, а також отримувати від суду будь-які документи у справах в електронному вигляді. Варто відмітити, що зареєстровані особи не втрачають право подавати до суду документи в паперовому вигляді.

Стимулом для «переходу» на систему електронного документообігу є надання 20% знижки для сплати судового збору при поданні процесуальних документів в електронній формі.

Наразі невідомо, як працюватиме вищезазначена  система на практиці, адже враховуючи досвід переходу на електронний документообіг в інших сферах, це задача не з легких.

Цікавим нововведенням є обов’язок позивача, разом з позовною заявою, надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Це нововведення спрямоване на недопущення зловживання позивачем своїми процесуальними правами, які інколи трапляються на практиці зараз. З цією ж метою законодавець передбачив низку обов’язків для сторін, які містяться в статті 49 Кодексу.

Ця новела також спрямована на процесуальну економію часу, оскільки зараз таке підтвердження вимагає ухвала суду, а позивач може зволікати з його подачею.

Слід звернути увагу, що частина 4 статті 161 Кодексу зобов’язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Так само, на

відповідача під час надання відзиву на позовну заяву покладено обов’язок надати всі докази, якими відповідач обґрунтовує своє непогодження з позовною заявою.

Таким чином, позивачам в податкових спорах буде необхідно подавати всі первинні бухгалтерські документи та інші докази разом з позовною заявою, а не спочатку позовну заяву з мінімальними додатками, а потім всі інші докази, як це часто відбувається зараз. Такі зміни покликані значно пришвидшити розгляд справи, адже фактично, справа буде розглянута судом до початку розгляду по суті, оскільки суд оцінюватиме, в першу чергу, подані стороною документи.

Такі нововведення змушують позивача оптимізувати підготовку до судового процесу, так як часу на зволікання і оформлення документів буде обмаль.

Новий підхід допідготовчого провадження

Зараз на практиці суди формально проводять підготовчі провадження, а з’ясування обставин справи вже відбувається під час судового розгляду справи по суті.

Натомість, Кодекс докорінно змінює підхід до підготовчого провадження і встановлює, що фактично всі головні процесуальні дії повинні бути проведені саме на стадії підготовчого провадження. Відтак, новими процесуальними нормами встановлюється, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Невід’ємною частиною підготовчого провадження є проведення підготовчого засідання, яке є обов’язковим і проводиться з повідомленням учасників справи.

Новим процесуальним законодавством передбачено, що під час підготовчого судового засідання виконуються наступні дії:

  • оголошується склад суду, з’ясовується наявність підстав для відводу та чи може бути примирення між сторонами;
  • проводиться розгляд заяв і клопотань по справі, у тому числі вирішуються питання про призначення експертизи, виклик свідків або залучення третіх осіб. Крім того, з’ясовується питання, чи подали сторони докази, на які вони
  • посилаються у позові і відзиві, а також у разі необхідності, пропонується сторонам подати додаткові докази та вирішується питання про запит доказів;
  • встановлюються строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;
  • встановлюється порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються;

А вже після цього судом призначається справа до розгляду по суті, визначається дата, час і місце проведення судового засідання.

Суд не розглядає на етапі розгляду справи по суті заяви і клопотання сторін, що без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні. Таким чином, всі суттєві процесуальні дії проводяться судом на етапі підготовчого провадження безпосередньо під час підготовчого засідання. На етапі ж розгляду справи по суті, суд лише заслуховує короткі пояснення сторін з урахування всіх поданих

документів та досліджує докази.

Поділяю думку колег, що такий підхід дозволить значно пришвидшити розгляд податкових спорів, шляхом стимулювання сторін завчасно готувати докази, письмові пояснення і позицію в податкових спорах. Як показує практика, нехтування підготовчим засіданням в адміністративному процесі наразі себе не виправдало.

Докази і доказування

Значним кроком вперед є деталізація обов’язку доказування в податкових спорах. Відтак, новий КАС України передбачає, що суб’єкти владних повноважень не можуть посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Дане положення спрямоване на вирішення ситуації, коли в акті перевірки контролюючий орган посилається на одні порушення платника податків, а під час судового розгляду – на зовсім інші, про які в акті перевірки

немає ні слова.

Крім того, ще одним позитивним моментом, є  те, що суд тепер не матиме можливості вимагати у позивача будь-які докази у податкових, а зможе вимагати лише ті докази, які підтверджують порушення права позивача. Відзначу, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, з однієї сторони, деталізація обов’язку доказування покликана закріпити передбачену Податковим Кодексом України презумпцію правомірності дій та рішень платника податків, а з іншої сторони – спрямована на дисципліну учасників процесу та пришвидшення розгляду справи по суті. Адже у випадку ненадання доказів, суд буде вирішувати справу лише на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Строки розгляду справи

Кодексом встановлено, що розгляд справи у суді першої інстанції становить 90 днів з дня відкриття

провадження по справі, що майже в 3 рази більше, ніж встановлено діючим КАС України. Цікавим є те, що вищезазначені строки розподіляються наступним чином: 60 днів відведено на проведення підготовчого провадження і лише 30 днів для вирішення справи по суті. Ці строки можуть бути продовжені лише з підстав передбаченим Кодексом, перелік яких є виключний.

Зверну увагу, що Кодексом введено поняття «справи незначної складності», які розглядаються в іншому порядку і в інші строки, ніж зазначено вище. З урахуванням п.6. ч.6. ст.12 Кодексу податкові спори незначної складності – спори, що стосуються оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як бачимо, законодавцем зроблена спроба формалізувати та дещо деталізувати процедуру оскарження рішень контролюючих органів. Сподіваюсь, такі зміни покращать ситуацію з судовим захистам в Україні. Але, як кажуть, час покаже, наскільки нові положення будуть правильно застосовані на практиці і зможуть в повній мірі захистити основоположні права сумлінних платників податків.