вимкнути дудлвключити дудл

Як працює бізнес-партнерство в юркомпанії?

Мене завжди бентежать лекції про партнерство в юрбізі. Навіть маючи 12-річний досвід в цій сфері, вважаю, що розумію в цьому зовсім небагато. Тому, коли серед лекторів бачу людей, які практикують року три від сили, починаю заздрити їх мудрості та прогресивності.

У Juscutum не так давно з’явився формат бізнес-партнерства. Це те, на що компанія зараз робить ставку. Перш ніж розповісти про те, як ми до цього прийшли, я зроблю розбір наших попередніх моделей партнерства, яким явно був потрібен рефреш.

Перше – це звичне юрбізу salary-партнерство. Напевно, будь-яка компанія починає з того, що наймає партнера на зарплату, даючи йому якусь премію. Найманого працівника, який отримує додатковий бонус, ні в якому іншому бізнесі словом «партнер» не називають. Тривалий час ми теж так намагалися працювати, бажаючи зберегти свою маржу та побудувати вертикально-інтегровану компанію. Але, як показала практика, насправді яскраві юристи рано чи пізно розкривають суть такої моделі та вважають за краще відколотися в автономне плавання.

Давайте будемо відвертими. Якщо юрист серйозний, він все одно починає рахувати чужі гроші, забуваючи про те, скільки компанія в нього вклала. А оскільки юристи – гуманітарії, то дуже примітивно: «Скільки б я заробив, працюючи на себе, якби вів тих же клієнтів сам?». Як тільки ця думка приходить в голову юристу – потрібно лише включати таймер, коли він відчує, що його зв’язок з клієнтом може винести такий стрес як відкол. Щоб цього не сталося існує багато різних методів. З позитивних – утримання та мотивування людини, з негативних – залякування, non-compete контракти, контроль пошти і т. д. Але все це працює досить складно. І зміст такого апарату стримування з’їдає частину маржі, через що юрист недоотримує свою зарплату й швидше приходить до рішення відколотися. Це закрите коло.

Другий поширений формат – це equity-партнерство. На мій погляд, теж вельми збиткова модель. Особливо коли equity-партнером стають не з самого початку, а за вислугою років. Юриспруденція – це операційний бізнес, тут неможливо піти на пенсію та насолоджуватися дивідендами виключно від частки. Плюс, продати його теж зазвичай нікому не можна, адже частки в юридичних компаніях – не дуже ходовий товар. Найчастіше, equity – це якийсь формальний стимул. Будучи досвідченими в консалтингу клієнтів, юристи часто самі будують собі союз без чітко обумовлених функцій та прив’язки розподілу часток до функцій. Такий собі шевський кооператив босоногих.

Найглибша проблема з партнерством – це його визначення. В жодному іншому бізнесі цей термін не використовується так широко, як у нас. Хоча, напевно, тільки в млм пірамідах. Причина, ймовірно, в професійному захворюванні юристів – марнославстві. Звідси й тисячі партнерств між вчорашніми випускниками в дрібних фірмах. Далеко ходити не треба, адже і я сам зробив фірму з партнерством відразу після випуску. І дуже часто спостерігав, як слово «партнер» компенсувало недолік зарплати.

Чим особливе бізнес-партнерство? Для мене партнер – це людина, яка бере участь в управлінських рішеннях по фірмі. Причому вага голосу цілком може відрізнятися. Якщо людина на фірму не впливає, і лише приймає волю провідного, найяскравішого партнера, то це не партнерство. Я спочатку визначив, що в бізнес-партнерстві хочу займатися тим, що у мене виходить. Будувати інфраструктуру та продавати. Вважаю, що найоптимальніший вид партнерства – той, в якому чітко розділені функції. Модель, при якій інфраструктура є платною, а партнер працює сам на себе. Таким чином, ми прийшли до ідеї об’єднання бутиків. Тільки об’єднання ще й на рівні стандартів та цінностей.

Juscutum переходить від управління персоналом до ком’юніті-менеджменту. Бізнес-партнер рахує свою маржу, працюючи з основним офісом як з інфраструктурою, і впливає на вибір інших партнерів. Ця система – щось на зразок матриці зі свободою всередині, але досить жорстким каркасом. Як автор, я, звичайно ж, вважаю, що на даний момент ця система є найбільш перспективною.

Ділюся лише задумом та першими результатами. Як то кажуть, практика – критерій істинності. Тому через рік я ще раз напишу колонку на цю ж тему. Подивимося, чи буде моя відповідь відрізнятися. Або ж я зійду з розуму й почну читати лекції про те, як побудувати партнерство в юридичній фірмі.

Артем Афян, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Juscutum»

ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА