вимкнути дудлвключити дудл

Процес пішов. Аналізує юрист ЮК “Юскутум” Анатолій Лєтаєв для “Український юрист”

Так вже повелося в Україні, що іноді охоронці порядку виступають інструментом тиску на бізнес: або дошкуляючи йому проведенням різного роду слідчих дій, або з особливою прискіпливістю перевіряючи дотримання суперечливих вимог законодавства. Так чи інакше, зазначені дії виконуються в рамках повноважень, наданих нормами чинного законодавства України.

Стикаючись з подібним в повсякденній практиці, незважаючи на властивий оптимізм, складно повірити в те, що нещодавно прийнятий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) з усіма своїми прогресивними нововведеннями здатний різко змінити ситуацію. Більш того, новий КПК здатний дати багато нових інструментів тим, хто, прикриваючись своєю посадою, прагне завдати бізнесу втрат.
 
Без порушень, без прелюдій
 
Почнемо, мабуть, з однієї з найважливіших новел КПК – скасування стадії порушення кримінальної справи, а також об’єднання стадій дізнання та досудового слідства в одну – досудове розслідування.
 
Відповідно до положень КПК кримінальне провадження вважається розпочатим з моменту подачі заяви про кримінальне правопорушення або виявлення його ознак самим органом дізнання, слідчим, прокурором. Досудове розслідування, в свою чергу, починається з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів. Таким чином, всі слідчі дії, будь-то обшук або допит, можуть проводитися з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів.
 
На щастя, законодавець обмежив можливості правоохоронних органів «розгулятися», використовуючи описану вище свободу у проведенні слідчих дій, а саме: нормами КПК встановлено судовий бар’єр, який потрібно подолати перед проведенням слідчих дій.
 
Слідчі дії, в силу положень КПК, можуть проводитися тільки на підставі мотивованого визначення слідчого судді (нова, раніше не існуюча, фігура у кримінальному процесі). Іншими словами, прокурор, в кожному конкретному випадку, перед проведенням слідчої дії, повинен звернутися до слідчого судді з аргументованим клопотанням про необхідність проведення слідчої дії, і якщо суддя вважатиме аргументи прокурора переконливими – винесе ухвалу про його проведення.
 
Описана вище процедура отримання дозволу на проведення слідчої дії у слідчого судді, який за визначенням має бути висококваліфікованим юристом і який в змозі оцінити необхідність проведення тих чи інших заходів, є позитивною для бізнесу. Такий підхід може випередити проведення зазвичай незаконних обшуків, допитів і т.д., якими безпідставно блокується діяльність окремих суб’єктів господарювання.
 
Разом з тим, виходячи з реалій нерідко спотвореного тлумачення судами норм законодавства, тільки з плином часу ми зможемо оцінити достоїнства і недоліки подібного нововведення. Також, існуюча практика санкціонування судом обшуку не особливо стримує раптових візитерів в офіс. Слабким місцем новели залишається відсутність відповідальності осіб, які приймають рішення про проведення слідчих дій, за їх наслідки. Найчастіше процедури оскарження дій правоохоронних органів розбиваються об глухі стіни українських судів, судді яких сліпо не сприймають визнавати факти порушень правоохоронними органами вимог законодавства при проведенні обшуку або виїмки. Набуття чинності КПК навряд чи здатне змінити описану практику, тобто бізнесу не слід сподіватися на швидкий крах підвалин кримінального провадження і способів його ведення. В арсеналі у правоохоронців залишаються колишні схеми роботи і «негласна» підтримка сторони обвинувачення судом.
 
Приводити або не приводити, ось в чому питання
 
Хотілося б також звернути увагу на деякі заходи забезпечення кримінального провадження.
 
В цілому, в нормах КПК значно конкретизовано, порівняно з чинним кримінальним процесуальним законом, умови та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якими є: виклик особи, привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, затримання особи та попереджувальні заходи.
 
Наприклад, багатьом відомо про примусовий привід особи до правоохоронних органів, який застосовується в разі ухилення з’явитися на виклик цих органів. Найчастіше повідомлення про виклик передається для вручення особі через співробітників патрульно-постової служби, які, в кращому випадку, приходять за місцем проживання особи, що викликається удень, у робочий час, коли вдома, швидше за все, нікого немає, або ж взагалі нікуди не приходять. Після цього, доблесні співробітники патрульно-постової служби складають рапорт, в якому вказують про відсутність особи або про те, що їм ніхто не відчинив двері. Ґрунтуючись на даних такого рапорту слідчий вважає, що викликана особа ухиляється від виклику і до неї потрібно застосувати привід. Ну, а далі всім відомо, вломилися, одягли в наручники і вивели. Відверто кажучи, це вкрай неприємна процедура, особливо, коли вона застосовується до керівника компанії або топ-менеджменту.
 
Припинити подібну практику покликані норми КПК, окремою статтею якого регулюється підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Тепер заборонено застосувати привід у зв’язку з ухиленням з’явитися на виклик, якщо відсутн й підпис особи, що викликається про отримання повістки, або відеозапис вручення повістки, або підтвердження про отримання повістки, надісланого особою, що викликається по електронній пошті.
 
Конкретика законодавства в подібних питаннях завжди позитивна, оскільки звужує можливості для «майже» законного застосування приводу. Знову-таки, рішення про застосування приводу приймається слідчим суддею, якому мають бути надані докази повідомлення належним чином особи, яка ухилилася з’явитися за викликом правоохоронних органів чи суду.
 
Варто сподіватися, що з набранням чинності КПК істотно зменшиться кількість приводів, що застосовуються до керівників або ключових фігур компаній, наслідком чого є блокування роботи підприємств або створення їм негативного іміджу.
 
Чи варто під варту?
 
Важливим, крім іншого, є обмеження можливості застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, яке стає виключною мірою. Законодавець визначив ступінь суворості запобіжних заходів: особисте зобов’язання вважається найбільш м’якою, а ось утримання під вартою – найбільш суворою мірою. У світлі цього, слідчий суддя або суд зобов’язаний відмовляти в застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор або слідчий не доведуть, що більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, для уникнення яких потрібно застосувати більш сувору міру запобіжного заходу. Крім того, нормами КПК встановлено виключний перелік підстав для взяття особи під варту. Для «нескладних інцидентів» творці КПК замінили арешт домашнім арештом або звільненням під заставу. Це є позитивною тенденцію до застосування утримання під вартою як крайньої міри запобіжного заходу. Адже, приміром, домашній арешт легко може запобігти настанню ризиків, з метою уникнення яких людей садять під варту. Невирішеним залишається питання фінансування застосування такого запобіжного заходу, що в свою чергу присікає можливість її використання.
 
Світоглядні принципи
 
В цілому норми КПК дають можливість бізнесу відчути себе захищеним від посягань правоохоронних органів і судів при реалізації ними функцій в рамках кримінального провадження.
 
Принципи, які закладені законодавцем в КПК, є сучасними і правильними, справа за «малим», змінити світогляд і закостенілі підвалини правоохоронних органів, прокуратури та судів. З метою домогтися результатів правоохоронці як і раніше будуть «викручувати руки» малому і середньому бізнесу і КПК, на жаль, цьому не перешкода.
 
Крім того, не можна залишити без уваги пункт 361 висновку Ради Європи про проект КПК, де сказано, що багато деталей, які викладені в цьому висновку, слід розглядати не просто як проблемні самі по собі, а як свідчення того, що підхід до створення КПК в цілому не пронизаний вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які розвинені в практиці Європейського суду з захисту прав людини.
 
Після вступу КПК в силу не варто чекати різкої, стрімкої та кардинальної зміни поведінки правоохоронців або суду, все-таки від поганих звичок, як відомо, позбавлятися досить важко.
 
 
Адвокат, старший юрист практики корпоративного права ЮК “Юскутум”