вимкнути дудлвключити дудл

Потенційні шляхи вдосконалення податкового контролю. Аудитор України №12(229)/2014. Костянтин Денисов

Костянтин Денисов, спеціаліст практики податкового права, економіст/бухгалтер АО «Юскутум»

Відсутність єдиного методологічного підходу і зазвичай недосконалість освітнього та професійного рівнів осіб, які здійснюють податковий контроль, впливають на якість його проведення. Здебільшого, маючи економічну освіту, ревізор повинен самостійно визначати вагомість поставленого питання, здійснювати юридичне обґрунтування встановленого порушення, а також під тиском поставлених державою завдань виконувати планові показники. Як удосконалити процес проведення податкового контролю?

Відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючим органом з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи.

Як бачимо, з позиції ПКУ термін передбачає досить широкий та всебічний контроль за діяльністю суб’єкта господарювання. Зокрема, інформаційне забезпечення органів державного управління, нарахування сум податків та зборів, використання засобів фінансового впливу у вигляді штрафних санкцій та, зрештою, наповнення бюджету.

Податковий орган побудовано як цілісний механізм, який здійснює справляння податків і зборів: адміністрування – контроль – стягнення. Утім, на практиці податковий контроль має низку недоліків (Таблиця 1).

Новий механізм і його гармонізація

Практичний досвід, недосконалість чинного податкового законодавства, неякісне використання адміністративного ресурсу спонукають до розроблення нових уніфікованих схем проведення податкового контролю з використанням усієї наявної інформації, тіснішої взаємодії між органами та підрозділами контролюючих органів та наочної побудови схеми роботи суб’єкта господарювання.

Комплексний підхід до податкового контролю виключає можливість проведення опосередкованого контролю та покращує його якість. Нова схема податкового контролю подана в Таблиці 2.

Процедура відбору

Аналіз досвіду зарубіжних країн переконливо свідчить про те, що наявність ефективної процедури відбору платників податків для проведення податкових перевірок є абсолютно необхідним для раціональної організації системи податкового контролю.

Тільки застосування такої процедури може забезпечити в умовах значного навантаження на фахівців податкових органів максимальну результативність перевірок як з погляду вироблених за їх результатами донарахувань до бюджету, так і з погляду їх профілактичного впливу на платників податків.

Під час відбору підприємств та безпосередньо проведення податкового контролю насамперед увагу необхідно приділяти аналізу таких факторів:

  • наявність великих змін у структурі податкового балансу підприємства порівняно з податковим балансом на момент останньої перевірки;
  • повнота обліку доходів підприємств (при цьому широко використовуються можливості зіставлення з показниками прибутковості  інших аналогічних підприємств);
  • співвідношення вкладень приватних коштів у розвиток підприємства і обсягів вилучення матеріальних і фінансових коштів для особистого споживання (перевищення вкладів над вилученнями протягом тривалого часу є підставою для призначення перевірки);
  • інформація про порушення податкового законодавства, що надійшла від інших контролюючих організацій.

Відповідно до чинного законодавства всі державні служби зобов’язані повідомляти податковим органам про відомі їм факти ухилення від сплати податків.

Водночас слід зазначити, що податкові органи мають право отримувати інформацію про платника податків, що є комерційною таємницею  у тому числі про операції за рахунками в банках, комерційних операціях тощо, якщо тільки є істотні підстави припускати, що цим платником податків здійснено податкове правопорушення, і в безпосередньому зв’язку з проведеним розслідуванням цього правопорушення;

  • продаж (придбання) земельних ділянок, зміни в правах користування земельними ділянками, з огляду на виникнення в результаті проведення цих операцій значних сум доходів (витрат) підприємств;
  • реалізація іншого майна підприємств у великих розмірах (наприклад, якщо під час продажу автомобіля підприємство у відповідному рядку податкової декларації не показало прибуток від цієї операції, виникає  сумнів у правильності відображення доходів у податковій декларації);
  • участь в інших підприємствах, наявність фінансових вкладів, цінних паперів;
  • придбання, відчуження, реорганізація, припинення діяльності підприємства;
  • отримання фінансових дотацій від держави, що викликає необхідність здійснення контролю за дотриманням умов державного субсидіювання;
  • інформація від митного органу про вчинення підприємством великих експортних (імпортних) операцій;
  • попередні відрахування сум податку з обороту з погляду дотримання підприємством умов для здійснення цих відрахувань;
  • приріст майна платника податків нез’ясованого походження.

pdf-версія статті