вимкнути дудлвключити дудл

Податковий фаталізм

«Податковий фаталізм»//Журнал «Український юрист» № 1-2, січень-лютий 2011р., Афян А.А.

«Налоговый фатализм» //Журнал «Украинский юрист»  № 1-2, январь-февраль 2011р., Афян А.А.

“Tax fatalism” // Journal “Ukrainian lawyer” № 1-2, January-February 2011, Artem Afian




Без зайвого шуму

Доки увага тієї частини суспільства, якій небайдужа діяльність податкових органів, прикута до карколомної долі проекту Податкового кодексу України, у податковій сфері вирують інші пристрасті. 02.08.2010 р. без особливого галасу Вищим адміністративним судом України (надалі – ВАСУ) було видано інформаційний лист №1172/11/13-10 (надалі – Лист), в якому приділено увагу окремим питанням спорів стосовно анулювання свідоцтва платника ПДВ. Лист не має назви і містить всього чотири пункти. Необхідність подібного роз’ярення була викликана тим, що влітку 2010 року хвиля анулювань свідоцтв платника ПДВ серед підприємств перетворилася майже на епідемію. Захід, який до того був винятковим, став застосовуватись повсякчасно. Відповідно і збільшилася кількість судових справ щодо оскарження дій органів податкової служби. В даній статті не аналізується причина масових анулювань. Так само як і неприйняттям звітності, 2010 рік запам’ятається багатьма податковими дивинами.

В п.2 Листа надається роз’яснення щодо підстави для анулювання свідоцтва ПДВ, яка передбачена пп.ґ п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». В даному положенні закріплено, що  реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання. Дана підстава якраз і була покладена в основу переважної більшості анулювань.

Саме у розумінні поняття «оподатковувана поставка» ВАСУ вирішив заповнити прогалину, незважаючи на те, що дефініція цього поняття надана у Законі України «Про податок на додану вартість». В кінці плутаного обґрунтування ВАСУ ствердив, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі поставку товарів або поставку послуг, в результаті яких у платника податку-постачальника виникає об’єкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобов’язання з цього податку. Ураховуючи викладене, поняттям оподатковуваних поставок не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є об’єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Окремо в Листі зазначено, що суди не повинні брати до уваги здійснення платником податку операцій з придбання товарів чи послуг, а також операцій, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від обкладання податком на додану вартість, як підтвердження наявності у такого платника оподатковуваних поставок.



Фатальні причини

Для аналізу висновку ВАСУ слід детальніше розглянути його правове обґрунтування. По-перше, для правового аналізу ВАСУ використав п.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який вже дає визначення «оподатковуваних операцій», і згідно якого під оподатковуваними операціями маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Сам перелік оподатковуваних операцій визначений п.3.1 ст.3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»). Надалі ВАСУ використав положення-дефініцію п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». І все. Більше жодного нормативного положення для отриманих висновків у Листі не зазначено. Варто звернути увагу, що між отриманими висновками та використаними правовими нормами не вибудовується логічного зв’язку. Жодне із наведених положень не дозволяє розмежувати операції з продажу та придбання товарів або послуг при визначенні оподатковуваної поставки. Більше того, отримані висновки прямо суперечать визначенню, наданому п.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Положення Листа вступають у протиріччя також із п.5.7. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», за яким до розділу II “Податковий кредит” (рядки 10 – 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України. Нелогічність отриманих висновків яскраво відображається у розрізі того факту, що операція з поставки товарів або послуг є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої – придбанням. За висновками Листа виходить, що одна і та саме операція може визнаватися оподатковуваною поставкою для одного її учасника, і не визнаватись для іншого. Однак корова не може бути  з одного боку коровою, а іншого – конем.



Фатальні наслідки

Здавалося б, нічого, на жаль, дивного у тому, що судова система видає спірні роз’яснення, вже не вбачається. Навіть той факт, що Лист у своїх висновках суперечить двом нормативно-правовим актам, не йде у порівняння із наслідками його застосування для платників податків.

Слідуючи роз’ясненням ВАСУ платник ПДВ для того, щоби не втратити свідоцтва платника даного податку, має як мінімум раз на рік щось продати, інакше свідоцтво буде анульовано, і втрачено можливість формувати податковий кредит. Звісно, для більшості підприємств, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та продажу товарів, виконати ці вимоги не стане за складність. Однак при, наприклад, спорудженні електростанцій, продаж стає можливим тільки після того, як об’єкт буде зведено. І цей термін почасти значно довше ніж за рік. При цьому зведення подібних об’єктів здійснюється за рахунок операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ (будівельні роботи, поставки матеріалів та механізмів). Позбавляючи подібного суб’єкта можливості формування податкового кредиту, і в такий спосіб зменшення бази оподаткування у майбутньому, держава збільшує податковий тягар на ті саме 20%, настільки ж зменшуючи рентабельність. Таким чином, у той час коли на державному рівні декларується залучення інвестицій, ВАСУ інформаційним листом в один раз фактично перекреслив можливість реалізації в Україні інвестиційних проектів, строк початку реалізації яких більше за рік. Є така приказка: там, де американець міркує роками,європеєць – десятиліттями, китаєць – сторіччями. Поки що податкова система України змушує громадян планувати не далі ніж на рік.  

Звісно, з даної ситуації нескладно вийти шляхом кількох незначних операцій з продажу будь-яких товарів або послуг. Щоправда, за своєю природою такі операції будуть фіктивними. Втім для суб’єктів із виключними видами діяльності такий прийом є неможливим. Наприклад, фінансова установа придбає канцелярські товари, орендує приміщення, і всі ці операції обкладаються ПДВ. Але якщо за рік дане підприємство буде позбавлене свідоцтва платника ПДВ, даний податок стане безумовним тягарем без будь-якої можливості зменшення бази оподаткування у майбутньому або відшкодування. Тобто для суб’єктів із виключними видами діяльності, які не обкладаються ПДВ, питання анулювання свідоцтва є тільки справою часу.  



Артем Афян, керуючий партнер ЮК «Юскутум»