вимкнути дудлвключити дудл

Перемога постмодернізму над корупцією

Нещодавно НАЗК у суді здобуло ще одну перемогу над корупцією. Гучну таку перемогу. Колишнього народного депутата звинуватили у порушенні конфлікту інтересів.

Скажіть, що виникає перед очима, коли ви читаєте цю фабулу? Напевно, ви уявляєте собі депутатів, які є гласними чи негласними власниками заводів. Можливо, ви згадаєте питання тарифів і дотацій. Жомова яма? Ні. Вони всі цієї новини жодним чином не стосуються.

До відповідальності було притягнуто Олену Сотник за те, що направила депутатський запит до НАЗК з питанням про те, як відображати в електронній декларації стипендію Єльського університету. Це стипендія одного з найпрестижніших університетів у світі та в Україні її отримали лише з десяток людей. НАЗК, суворо дотримуючись норм антикорупційного законодавства, дійшло висновку, що Олена грубо порушила закон. Замість того, щоб направити звернення громадянина (передбачене законом про звернення громадян), вона використовувала своє особисте становище і направила депутатське звернення (передбачене вже законом про статус народного депутата). У зв’язку з цим вона, напевно, завдала якоїсь непоправної шкоди державним інтересам. На превеликий жаль, ані висновок НАЗК, ані рішення суду цю частину не розписують.
Будь-який юрист знає, щоб злочин або правопорушення вважалося таким, у ньому повинна бути суспільна небезпека. Суспільству, нам з вами, має стати сильно або трохи гірше від такого діяння. Цей критерій з глибокої теорії права, яку вивчають на перших курсах юрфаку, дозволяє відокремлювати справедливі закони від диктаторських, популістських або просто безграмотних. І ось у цій конкретній справі я ніяк не можу побачити порушення громадських інтересів. Річ у тім, що Олена отримала абсолютно таку саму відповідь, як якщо б звернулася з іншим зверненням. В результаті свого корупційного діяння вона отримала рівно те ж саме, на що мала право, як звичайний громадянин. При цьому вона не отримала жодної особистої вигоди або додаткового блага. Результатом цього правопорушення стала відповідь, у який рядок декларації вписувати стипендію.

Але давайте не применшувати результати роботи НАЗК. Я думаю, що вони старалися не дарма, і справа їхня несе не формальне, а більшою мірою смислове навантаження. Як мистецтво в епоху постмодернізму, потрібно просто розгадати ці символи й мотиви. От я і спробую запропонувати свої.

По-перше, напевно, найпозитивніший висновок, що все ж боротьба з корупцією у нас триває. НАЗК показує, що навіть найдрібніші діяння депутатів кидають тінь на репутацію українського чиновника, і тому відміряти за них потрібно з усією суворістю.

Друге: НАЗК пильно стежить, щоб депутати не випендрювалися, і не забували, що вони звичайні такі громадяни. І звертатися, принаймні, до самого НАЗК повинні як пересічний український громадянин. НАЗК нагадує депутатам, що вони люди, і ніщо людське їм не має бути чуже. Зокрема і звернення до самого НАЗК.

Третє, вже менш оптимістичне: схоже, що боротьба з корупцією часто зводиться на колишніх учасників політичного життя. Чинні, напевно, займаються політичною діяльністю і поки вони при владі, НАЗК їх особливо не чіпає.

Ну і по-четверте, мені здається, що НАЗК дуже сильно не хоче, щоб в Україні були депутати, які отримували б стипендію Єльського університету. Напевно, нам треба більше депутатів, які отримують стипендії від олігархів і не питають, як вносити їх у декларації. Я інакше не можу пояснити собі, що величезна кількість депутатів, що мають майно набагато більше за свій офіційний дохід (та й понад розумного), що не заслуговують. На увагу з боку НАЗК. У нас останнім часом можна говорити про захист вітчизняного виробника (он, навіть закупівлі під них перекроюють). Напевно, НАЗК теж у такий спосіб захищає українських меценатів депутатського корпусу.

Але, все ж, особисто для мене ця справа поки що символізує симуляцію боротьби з корупцією. Мені прикро, що мої гроші як платника податків були витрачені на цей процес. У той момент, коли вся країна говорить про суддю Вовка, в той момент коли чинні народні депутати потрапляють у скандали з десятками квартир і машин, задекларованими на найближчих родичів, НАЗК як і раніше намагається знайти з лупою або мікроскопом склади правопорушень у зверненнях до того ж НАЗК колишніх народних депутатів.

Нами зараз написано апеляцію на рішення суду у справі Сотник, і я сподіваюся, що рішення апеляції не стане таким самим символом марноти всього сущого. Тому що я люблю постмодернізм у мистецтві, але дуже не люблю його в боротьбі з корупцією.

Артем Афян, керуючий партнер Juscutum

НВ Бізнес