вимкнути дудлвключити дудл

Нічого зайвого Дмитро Кулик

51824010_985447771666095_4259632939358224384_nПри належному документальному оформленні господарських операцій з контрагентами-покупцями платник податків може захистити свої права і запобігти зайвим витратам

Ті, хто часто має справу з податковими перевірками, знають, що акт перевірки – це не тільки документ, що описує виявлені порушення. Акт в повній мірі відображає тенденції розвитку взаємин контролюючих органів і бізнесу, нові інструменти обгрунтування висновків про порушення податкового законодавства.

Новації в актах податкової

Останнім часом контролюючі органи все частіше відходять від стандартного заперечення самого факту поставки і переходять на новий, більш віртуозний рівень. Тепер податківці не заперечують, що поставка була, оскільки це підтверджується первинною документацією. Новий механізм «нападу» від податківців виглядає наступним чином: поставка реальна, але вона була здійснена на користь іншої невстановленої особи, а не контрагента, зазначеного в первинній документації.

Як правило, фіскали засновують свою позицію на тому, що оскільки контрагент є неблагонадійним або взагалі фіктивним, йому товар потрібен не був, а, отже, і операція з ним була безтоварна. В результаті кошти, отримані від такого неблагонадійного покупця, вважаються для належного постачальника несплатою за товар, а безповоротною фінансовою допомогою, а тому постачальник зобов’язаний відобразити ці надходження як інший дохід в бухгалтерському обліку та сплатити податок на прибуток підприємств.

Але чи дійсно фіскальний орган має право здійснювати таку перекваліфікацію? Ми наведемо лише деякі аргументи, які можуть допомогти відстояти свою правоту, проте їх може бути значно більше в кожній конкретній справі.

Варто звернути увагу, що перекваліфікація отриманих грошових коштів за поставлений товар на безповоротну фінансову допомогу в певній мірі є похідною опцією контролюючого органу. Відбувається вона саме від висновків податківців про безтоварність взаємин реального постачальника з неблагонадійним платником податків-покупцем. А це означає, що для того, щоб в такій ситуації не допустити донарахування з податку на прибуток підприємств, спочатку все ж потрібно підтвердити і довести реальність господарських операцій.

Крім стандартних посилань на принцип індивідуальної відповідальності і належне оформлення первинної документації, слід звернути увагу на аргументи саме проти самої перекваліфікації платежу контролюючим органом.

Порушує П (С) БО 15 «Дохід»

Контролюючий орган, приймаючи рішення про перекваліфікацію призначення отриманих постачальником грошових коштів, найчастіше визначає безповоротною фінансовою допомогою повністю всю суму отриманих від контрагента грошових коштів, включаючи ПДВ, чим порушує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П (С) БО) 15 «Дохід» . Пунктом 6.1 П (С) БО 15 «Дохід» передбачено, що не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетні фонди.

Таким чином, вимога контролюючого органу включити всі отримані від «неблагонадійного» контрагента за поставлений товар грошові кошти з ПДВ до складу доходу, незважаючи на пряму норму, порушує основну статтю 19 Конституції України.

Вимоги кодексу

В описаній ситуації податковий орган не виконує вимоги пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу (ПК) України. Пунктом 86.10 статті 86 ПК України передбачено, що в акті перевірки повинні бути вказані як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника.

Тобто якщо грошові кошти, отримані від покупця, не є оплатою за реалізований товар, а являють собою безповоротну фінансову допомогу, то контролюючий орган повинен вказувати в актах перевірки на факти завищення платником податкових зобов’язань з ПДВ, адже безповоротна фінансова допомога не є об’єктом ПДВ в відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, а податкові зобов’язання з ПДВ за реалізований товар вже були нараховані та сплачені до бюджету. Однак, як показує практика, іноді контролюючий орган «забуває» це зробити.

Крім того, на момент проведення перевірки грошові кошти, отримані від покупця за поставлений товар, вже відображені в регістрах бухгалтерського обліку і податкової звітності за відповідний період як дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей і враховані як дохід для визначення фінансового результату, і з таких грошових коштів сплачено податок в бюджет.

Незважаючи на це, контролюючий орган часто намагається повторно включити отримані грошові кошти до бази оподаткування податком на прибуток підприємств, не зазначаючи при цьому в акті перевірки, кому ж товар був проданий, якщо не контрагенту, за якою ціною і чому за таку реалізацію платник податків не отримав грошових коштів.

Які базуються на нормах

Висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Поняттю безповоротної фінансової допомоги, активно використовується фіскалами, дано визначення в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Уважно проаналізувавши його, можна зробити висновок, що Податковий кодекс України визначає виключний і чіткий перелік видів надходжень, які вважаються безповоротною фінансовою допомогою. Зрозуміло, що оплата за товар від «неблагонадійного» контрагента не значиться в переліку надходжень, які можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Варто відзначити, що зазначена вище норма НК України не містить і застережень про можливість розширеного її тлумачення, з чим також погоджується Верховний Суд у своїй постанові від 5 червня 2018 року по справі № 816/4481/13. Суд приходить до висновку, що оскільки визначення безповоротної фінансової допомоги, зазначене в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не підлягає розширеному тлумаченню, то навіть при непідтвердженні фактичного передання товару покупцеві отримані від останнього кошти фактично не можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів і доходів за відповідний період.

Отже, викладене вище свідчить про те, що контролюючий орган не має підстав для перекваліфікації отриманих за поставлені товари грошових коштів на безповоротну фінансову допомогу, навіть якщо самі взаємини з постачання визнаються податківцями безтоварними.

Як бачимо, цей підхід фіскалів, незважаючи на його «трендовість», далеко не досконалий. А тому при належному документальному оформленні господарських операцій з контрагентами-покупцями і зваженій позиції при оскарженні результатів перевірки платник податків може захистити свої права і запобігти зайвим витратам.

Дмитро Кулик, адвокат, старший юрист Практики податкового права і бізнес-ефективності АТ Juscutum.

Юридична Практика