вимкнути дудлвключити дудл

Мобілізація працівників: правові аспекти. Праця і Закон №9-10. Олександр Паляничка

Олександр Паляничка, юрист практики корпоративного права АО «Юскутум»

На сьогодні перед працівниками кадрових служб постає багато питань, пов’язаних з обліком мобілізованих працівників. Однак динамічний розвиток нормативно-правової бази та значна кількість некоректних коментарів в Інтернеті можуть заплутати навіть досвідченого кадровика та суттєво ускладнити пошук необхідних відповідей.

Дана стаття покликана максимально широко розкрити тему кадрового обліку мобілізованих працівників, допомогти розібратися в чинному законодавстві та відповісти на основні питання, що можуть виникнути в процесі кадрового обліку мобілізованих.

Термін військової служби мобілізованих працівників

Відповідно до ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон № 2232-XII), звільнення (демобілізація) військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, може бути здійснено за умови стабілізації воєнно-політичної обстановки в Україні, після оголошення рішення Президента України про демобілізацію, строки та порядок якої буде визначено відповідним Указом Президента.

Існує думка про те, що працівників мобілізують на 45 днів, після закінчення яких призваного на військову службу під час мобілізації повинні демобілізувати. Всупереч цьому працівників мобілізують, не визначаючи конкретного строку служби, а цифра в 45 календарних днів – це термін, впродовж якого, згідно з ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993, органами державної влади через військові комісаріати здійснюється призов військовозобов’язаних для доукомплектування військових частин Збройних Сил України та інших військових формувань.

Цей термін не стосується строку перебування на військовій службі військовослужбовців, призваних під час мобілізації, а відноситься лише до механізму призову на військову службу.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи напружену воєнно-політичну обстановку в країні, керівники підприємств та організацій повинні бути готові до мобілізації працівника на невизначений термін.

Чи розривати трудовий договір у разі призову на військову службу під час мобілізації?

До недавнього часу, згідно з п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ), трудовий договір підлягав розірванню у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Однак 6 вересня 2014 р. було внесено зміни в коментовану статтю, згідно з якими підставою для звільнення працівника тепер є призов або вступ працівника на військову службу, крім призову під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Водночас з 1 квітня 2014 р. ст. 119 КЗпПУ гарантує, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток. Аналогічні гарантії було прописано в ч. 2 ст. 39 Закону № 2232-XII.

Таким чином, починаючи з 1 квітня 2014 р. працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню. В даному випадку мобілізованих доцільно увільняти від роботи (звільняти від виконання посадових обов’язків) на підставі ст. 119 КЗпПУ та ст. 39 Закону № 2232-XII.

Повна версія статті