вимкнути дудлвключити дудл

Крок вперед чи два назад? Юридична Газета №13 (459), 31 березня 2015 року. Дмитро Гавриленко

Дмитро Гавриленко, молодший юрист практики судових спорів та медіації АО «Юскутум»

Органи примусового виконання судових рішень давно потребують суттєвих та якісних змін, на що неодноразово наголошували фахівці та сторони виконання. Отримати позитивне рішення у суді – це лише частина справи, а ось домогтися виконання рішення суду – це дійсна проблема для кредитора, якому необхідно задіяти всю свою винахідливість для отримання присудженого.

Проблеми органів виконавчої служби різні, системні та наявні у великій кількості. Та найсерйозніша, яка є негативним наслідком всіх інших, – це неефективність їхньої діяльності.

Вищі органи влади запланували реорганізацію цієї ланки у системі та створення нових підходів до вирішення проблеми виконання судового рішення. У кінці тунелю виблискує світло, але чи побачимо ми його?

Саме таке питання виникає під час ознайомлення з постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію виконавчої служби» від 21.01.2015 №17 та поодинокими заявами Мін’юсту.

Так, із зазначеної вище постанови КМУ відомо таке:

• Державну виконавчу службу ліквідовано з 21.01.2015. До того ж її повноваження щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) буде покладено на Міністерство юстиції України.

• Реформа триватиме протягом двох років.

• Планується скоротити кількість державних виконавців на 20%.

• Буде створена система винагороди для державних виконавців за ефективність роботи.

• Кількість структурних підрозділів міністерства скоротиться вдвічі.

• Виконання рішень судів планується здійснювати за змішаною системою: окрім державних виконавців, планується створити приватну виконавчу службу.

Детальніша інформація щодо реформування виконавчої служби буде відома у середині 2015 р. після прийняття Закону України «Про реформування виконавчої служби».

Поки що абсолютно незрозумілими залишаються такі питання:

• Яким чином буде проводитися реформа?

• Якими є стадії такої реформи?

• Зміни, які відбудуться внаслідок передачі повноважень виконання судових рішень від Державної виконавчої служби до Мін’юсту?

• Процедура створення приватних виконавчих структур, порядок регулювання їхньої діяльності, їхні повноваження та компетенція?

Але попри зазначене вище, ми спробуємо проаналізувати та дати оцінку намаганню реформувати такий важливий орган, як виконавча служба.

Перш ніж перейти до аналізу можливих змін у виконавчій системі, слід окреслити основні проблеми, які, на наш погляд, зробили виконавчу службу однією із найменш ефективних органів: непрофесіоналізм державних виконавців, низький рівень технічного та фінансового забезпечення виконавчої служби, великий рівень корупції, значна завантаженість виконавчої служби, неефективна процедура виконання судових рішень.

А тепер повернемося до тих засад, які наразі відомі, та які будуть використовуватися у разі реформування виконавчої служби.

Скорочення кількості державних виконавців

Звернемо увагу, що кількість державних виконавців буде скорочено на 20%. Як-то кажуть, реформи починаються завжди там, де у держави закінчуються гроші. Зрозуміло, що державі у нинішній ситуації складно утримувати велику кількість державних службовців, тому держава йде на скорочення держслужбовців виконавчої служби та створення приватних виконавчих служб, аби полегшити фінансову завантаженість.

Але постає низка питань. По-перше, чи не перетворяться приватні виконавчі служби на колекторів або рекетерів під виглядом приватних виконавців. Щоб цього не сталося, необхідно встановити детальний порядок діяльності приватної служби, визначити механізми роботи та гарантії прав всіх учасників, чітку відповідальність виконавців у вигляді дисциплінарної, кримінальної, цивільної відповідальність за ті чи інші неправомірні дії.

З цього приводу Міністр юстиції зазначив, що процедури виконавчого провадження будуть прописані

у Законі України «Про виконавче провадження», оскільки рекет може виникати тільки тоді, коли певне явище не унормовано.

У Міністерстві заявляють, що приватні виконавці будуть самозайнятими особами, та виконавцями не будуть певні юридичні особи, які будуть отримувати ліцензії. Швидше у Міністерстві мають на увазі те, що приватними виконавцями не стануть вчорашні колекторські компанії.

Але враховуючи зацікавленість колекторських компаній в отриманні більш широких повноважень та функцій, вони можуть активно здійснювати пошук прогалин у новому законі, які б дали змогу цим компаніям зайняти цю сферу діяльності.

З огляду на такі заяви, під час підготовки законопроекту слід приділити особливу увагу регулюванню діяльності приватних виконавців та винятком, які будуть обмежувати участь приватних виконавців у колекторських компаніях.

По-друге, не менш важливим у заяві Мін’юсту про скорочення кількості державних виконавців є те, що скорочення складу державних виконавців спрямовано на реальне вдосконалення професіоналізму державних виконавців та підвищення їхнього технічного та фінансового забезпечення, але не на скидання баласту з повітряної кулі, яка падає.

pdf-версія статті