вимкнути дудлвключити дудл

Країни, що беруть участь в стандарті CRS. Лана Голян

Лана Голян_полурост1З 2020 року податкова може стати щасливим володарем даних про залишки на рахунках українців в швейцарських, австрійських, кіпрських, латвійських та інших світових банках.

Йдеться про Common Reporting Standard (CRS) – єдиному стандарті обміну інформацією, розробленому ОЕСР для запобігання ухиленню від оподаткування. Питання приєднання України до CRS в принципі не стояло – інтригою залишалася лише дата, з якої українські податківці отримають автоматичний доступ до інформації про залишки на зарубіжних рахунках українців. Дату в Кабміні озвучили цієї весни: дані будуть доступні українським податківцям у 2020 році, тобто за підсумками 2019-го. Юридичного обгрунтування поки немає, але в Україні такі рішення приймаються на законодавчому рівні часто в найкоротші терміни. Час для роздумів (і дій) поки є, але, щоб розуміти, що саме трапиться в наступному році, про CRS і його попередників потрібно розповісти детальніше.

Як це працює в світі

Першопрохідцем в боротьбі з ухиленням від податків були США. Foreign Account Tax Compliance Act (FATCA) – закон, який прийняли в Сполучених штатах ще в 2010 році, щоб забезпечити контроль над фінансовими активами всіх осіб, які мають громадянство або резидентство США. Власне, США – як і багато країн світу – застосовують резидентний принцип оподаткування. Це означає, що, будучи резидентом США, ви повинні платити в країні податки з усіх своїх світових доходів. А як простежити, де є рахунки або акції? Нам, українцям, це очевидно, адже ми і так не можемо й кроку ступити без Нацбанку: хочеш відкрити рахунок в Швейцарії – отримай ліцензію, хочеш купити будинок в Іспанії – отримай ліцензію, хочеш компанію заснувати в країнах Балтії – отримай ліцензію… Загалом, ні кроку без НБУ. Американці, як вільні люди, можуть і в Європу без віз, і бізнес відкривати, і вілли купувати, і гроші на рахунках в Швейцарії зберігати. Несправедливо – подумали в уряді США і придумали FATCA. Тепер у Штатів є важіль тиску на банки Європи: не даєте інформацію – штраф, Не платите штраф – відключимо від SWIFT. Все законно, і європейським банкам доводиться платити штрафи, поступово імплементуючи вимоги FATCA: UBS виплатив 20 мільйонів франків, Julius Baer – $500 мільйонів, Credit Suisse – $90 мільйонів. В результаті їх і додаткову перевірку клієнтів проводити зобов’язали, і звітувати перед американською податковою. При кожному зручному випадку банкіри подають тони паперів для заповнення – ми знали що ви US person, чи є у вас бізнес в Штатах, а може у дружини GreenCard? Подивилися лідери G20, як добре виходить у Штатів, вирішили зробити FATCA для європейців. Так з’явилися Common Reporting Standards, або CRS. Але оскільки в самій Європі офшорів вже практично не залишилося (Кіпр і той вже давно не офшор), то вирішили зобов’язати обмінюватися інформацією всі країни світу. Придумали свої правила, відмінні від штатівських, підписали Угоди про автоматичний обмін інформацією та готові приймати дані. Розуміючи, що не володіють штатівською міццю в інформаційних технологіях, для початку встановили поріг звітності по CRS в 250 тис. євро на рахунку – і тільки для пасивних компаній, станом на кінець 2016 року. Але апетити росли, і ось вже для всіх рахунків – і фізосіб, і активних/пасивних компаній, відкритих після 2016 року, – мінімального порога вже не існує. Інформація по рахунках активних підприємств подається в країну податкової резидентності компанії, а по пасивних компаніям і по рахунках фізосіб – в країну податкової резидентності бенефіціара. Тепер і у Європи свої питання: в якій країні бізнес ведете, якій резидентності, по CRS як звітувати будете? Податки повинні бути сплачені там, де отримано дохід. Досить, мовляв, займатися treaty shopping-ом і шукати білі плями в законодавствах різних країн. Ну і що, що економіка деяких з них фактично на офшорному консалтингу тримається, якщо казна високоналогових юрисдикцій через це дрібніє.

Українські реалії

Тепер зрозуміло, що наша країна стала готуватися до цієї події в 2016 році. Адже нерозумно вводити автоматичний обмін в країні, в якій жорстке валютне регулювання щодо відкриття рахунків і придбання активів за кордоном – на все потрібен спеціальний дозвіл, ліцензія Нацбанку… Тому ми насторожилися, коли Нацбанк дозволив інвестувати в іноземні активи без отримання ліцензій, якщо угода з придбання активів проводилася в Україні, і в гривні. Далі регулятор дозволив отримувати іноземні доходи на закордонні рахунки громадян України, інвестувати отримані таким чином доходи, а головне – робити це без додаткових дозволів і ліцензій. Слідом – в липні цього року – був прийнятий новий цілком ліберальний закон про валюту. Всі ці дії були представлені як «пакет реформ щодо лібералізації валютного законодавства». Але в дійсності регулятор швидше попереджав: готуйтеся до обміну інформацією, декларуйте рахунки і активи. І багато хто став ретельно готуватися. Європейські банкіри теж почали підготовку – оскільки саме на них лежить зобов’язання збирати інформацію про реальних власників рахунків. В рамках щорічної процедури комплаєнсу, крім інших документів, банки стали запитувати інформацію про країну податкової резидентності бенефіціара і його податковий номер. Адже саме податковий номер бенефіціара і є «ключем» при передачі інформації в податкову тієї чи іншої країни. Розуміючи це, бізнесмени і їхні юристи-консультанти задумалися про можливі варіанти уникнення передачі інформації.

Що можна зробити

Наприклад, можна отримати паспорт громадянина Ізраїлю і забути про податки на найближчі 10 років. Згідно з ізраїльським Закону про повернення, право повернутися на історичну батьківщину і стати громадянином Ізраїлю поширюється на близьких родичів репатріанта – дружин, дітей, онуків. При цьому, згідно зі статтею 14 Указу про прибутковий податок, новий репатріант на 10 років звільняється в Ізраїлі від сплати податків на будь-які доходи, витягнуті за кордоном, як активні, так і пасивні – від дивідендів до нерухомості. Якщо ж родовід далека від єврейського коріння, варто пошукати вихід в вигляді громадянства за інвестиції. Одним з поширених варіантів є зберігання грошей в країні, яка не приєдналася до обміну інформацією в рамках CRS. На початок липня 2018 року через європейських країн не підписали двосторонню конвенцію про автоматичний обмін інформації Сербія, Македонія, Албанія, Молдова, Україна, Білорусь – отже, з ними обмін інформацією неможливий в принципі. Тут, до речі, слід уточнити, що США взагалі не приєдналися до Стандартів. Країна, яка і так знає все про своїх платників податків-резидентів завдяки FATCA, не збирається надавати інформацію про власників рахунків, відкритих в американських банках. У всякому разі поки – і саме цим пояснюється популярність відкриття рахунків в США останнім часом. Ще одним варіантом є отримання статусу податкового резидента в тій країні, в якій знаходяться заощадження – навіть якщо вона приєдналася до CRS. Це зручно: наприклад, значна частина заощаджень традиційно локалізована в Швейцарії, тоді як основний операційний бізнес в країнах пострадянського простору. І рідко який бізнесмен буде готовий переїхати на постійне проживання до Швейцарії, залишивши без нагляду операційні компанії. Але в Швейцарію можна відправити вчитися спадкоємців, призначивши їх бенефіціарами і оформивши майно в траст (під своїм протекторатом). Є і третій варіант – стати податковим резидентом тієї країни, яка надає повне або часткове звільнення від оподаткування. Зважаючи на це досить популярними стали економічні програми «громадянство за інвестиції», які активно пропонують невеликі острівні держави, зацікавлені в розвитку своєї економіки. У будь-якому з цих випадків варто врахувати, що при розгляді заявки на отримання дозволу на проживання або економічне громадянство приймається до уваги не тільки розмір гаманця і відсутність в списку Інтерполу. Тут важливо підтвердити, що кошти для інвестицій були отримані виключно законним шляхом. І що ніхто, в тому числі податкові органи, не претендує на них – в судові тяганини з податківцями інших країн не хочеться вплутуватися нікому. Зате в обмін заявник часто отримує не тільки право проживати в країні без тимчасових обмежень, але і право вважатися податковим резидентом цієї країни. А це означає, що фактичний громадянин країни Х може розглядатися податковим резидентом країни Y для цілей обміну інформацією в рамках CRS.

Словничок

  • Пасивна компанія – юридична особа, активи якої переважно складаються з пасивних доходів (дивідендів, відсотків, роялті). Саме такі компанії часто використовуються з метою несумлінного податкового планування. Не вважаються пасивними компаніями, зокрема, ті, акції яких торгуються на біржі (publicly traded).
  • Бенефіціар (контролююча особа) – фізособа, прямо або опосередковано контролює компанію на 25 і більше відсотків.
  • Трасти, фонди, партнерства та інші подібні структури, які раніше активно використовувалися для приховування бенефіціарів та податкової оптимізації, також потрапляють під дію CRS – всі вони для цілей обміну інформацією охоплюються поняттям entity (компанії).
  • Інформація – дані власника рахунку (назва, адреса, податковий номер), реквізити рахунку, баланс по рахунку, загальні суми зарахованих на рахунок відсотків, дивідендів, роялті, доходів від продажу фінансових активів. Тобто передається вся інформація, яка може допомогти обчислити факти побудови недобросовісних податкових схем.

Яка інформація і як буде збиратися і передаватися в рамках стандарту CRS

Що потрапляє під автоматичний обмін Куди передається інформація
Рахунки фізосіб і активних підприємств, які є резидентами іншої країни – учасниці CRS. В країну податкової резидентності власника рахунку. Можлива ситуація, коли відомості передаються в кілька країн. Наприклад, у випадку з рахунком іноземної пасивної компанії, бенефіціари якої також іноземці, інформація буде направлена і за місцем податкової реєстрації компанії, і за місцем податкової реєстрації бенефіціарів (за умови що це країни-учасники CRS).
Рахунки пасивних компаній (незалежно від їх податкової резидентності), бенефіціари яких є резидентами країни – учасниці CRS. В країну податкової резидентності бенефіціара.

Лана Голян, партнер практики міжнародного бізнес-адміністрування АТ «Юскутум».

Джерело: FBN