вимкнути дудлвключити дудл

Корабель тоне — оркестр продовжує грати: хто платить за музику у закладах під час карантину?

Без чого ви не уявляєте свого улюбленого ресторану? Без блюд від шефа? Безперечно! Від тонізуючої кави в середині робочого дня? Куди ж без неї! Проте є ще дещо, без чого і страви не будуть такими смачними, і кава не такою ароматною. Це ваша улюблена музика, яка лунає в кожному ресторані, кав’ярні чи супермаркеті. Та чи задумувались ви про те, скільки грошей щорічно втрачають виконавці та правовласники музичних творів через те, що ресторани, кафе чи магазини не вважають за потрібне платити їм за використання об’єктів інтелектуальної власності? Хто у цьому винен і чи винен взагалі?

Відповідають Олена Стовба та Андрій Корой, юристи Практики телекомунікацій, медіа і технологій Juscutum.

Що говорить закон?

Загалом, у юристів часто складається враження, що люди (і загалом, і конкретно, наприклад, власники бізнесу) забувають про існування хоч яких-небудь законодавчих норм. Роблять вони це навмисно чи випадково – питання риторичне. Так чи інакше, порушення прав інтелектуальної власності вже досить давно інтегрувались в наше повсякденне в життя. Звичайно, ж в поганому сенсі цього слова. Кожен із нас хоч раз в житті (а ми готові закластись, що значно більше) був у ролі порушника прав інтелектуальної власності. Починаючи неліцензованими примірниками дисків із музикою в шкільні роки, закінчуючи вчорашнім переглядом фільму в інтернеті. Звичайно, дуже шкода, що для нас це стало нормою. Ще більш прикро, що нормами закону нехтують люди, які засновують бізнес та часто навіть мають певний додатковий прибуток від використання чужих прав інтелектуальної власності.

Проте це не означає, що не існує законодавчих норм, які б регулювали це питання. Отож, відповідно до українського законодавства, а саме статті 43 Закону України “Про авторське право та суміжні права” – основного зі спеціалізованих законів, які регулюють об’єкти авторського права та суміжних прав, об’єкти інтелектуальної власності можна використовувати з комерційною метою і навіть без згоди автора, проте за таке використання слід сплачувати винагороду. Тобто, коли на фоні приємних вечірніх розмов грає музична композиція, то за це власник ресторану повинен заплатити. Навіть якщо мова йде про музику, яка лунає з радіохвиль – це все одно підпадає під вищевказану норму, адже немає значення в який спосіб буде здійснюватися публічне сповіщення, важливим є сам факт – в даному випадку, якщо музика лунає в приміщенні і її має змогу почути необмежене коло осіб.

При цьому, частиною 2 статті 43 Закону України “Про авторське право та суміжні права” визначено, що збирання винагороди за використання творів (фонограм та відеограм), і контроль за їх правомірним використанням може здійснюватися визначеними установами (на сьогодні це Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України), уповноваженими організаціями колективного управління.

До речі, окремої уваги заслуговують саме організації колективного управління.

Як зареєструвати ТМ? Фіксація авторських прав на blockchain дозволяє довести авторство та захистити інтелектуальну власністьРеєструйте ТМ з сервісом PatentBot

Хто слідкує за порядком?

Суб’єкти авторського і (або) суміжних прав досить часто просто не в змозі відслідковувати усі можливі випадки використання об’єктів права інтелектуальної власності, які належать їм чи слідкувати і підтримувати контакт з усіма користувачами таких прав задля укладення ліцензійних чи інших договорів та отримання винагороди за використання цих об’єктів. Це дійсно складно: одна справа написати пісню, інша – отримати за це гроші, на практиці перше виходить значно простіше. Водночас для переважної більшості користувачів на практиці неможливо отримати дозвіл на використання кожного об’єкта авторського права і суміжних прав від кожного суб’єкта таких прав. Тому організація колективного управління виступає своєрідним посередником між суб’єктами авторського права і суміжних прав та користувачами таких прав, що дає змогу вирішити багато організаційних проблем. Загалом організації колективного управління – це об’єднання суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав (непідприємницькі товариства) або державні організації, установчі документи яких передбачають здійснення функцій колективного управління авторськими та (або) суміжними правами. Тобто, люди, які допомагають авторам «менеджити» усі питання, що стосуються правомірного використання їх творів і як наслідок – отримання винагороди в тому числі. Тому кожен поважаючий себе власник кафе, ресторану чи магазину має укласти договір на використання музики.

Де і як укладати договір на використання?

Можна прийти в державне агентство, можна звернутися в будь-яку приватну організацію, яка має право збирати роялті. Наразі в Україні діє досить значна кількість організацій колективного управління і в них навіть є свій реєстр. Ознайомитися з ним можна тут – оберіть собі будь-яку і будьте спокійними.

Співпраця між закладом, магазином, супермаркетом відбувається наступним чином: у кінці місяця заклад подає в організацію колективного управління звіт про те, яка саме музика і коли звучала в закладі, магазині. Відповідно до цих звітів, авторам і виплачується авторська винагорода. Фіксування використання об’єктів інтелектуальної власності можуть здійснювати представники такої організацій колективного управління. Працівники подібних організацій уповноважені здійснювати перевірки та фіксування таких процесів на підставі частини 2 статті 43 Закону України “Про авторське право та суміжні права, а також на підставі договорів, укладених з власниками творів. На основі зафіксованої інформації складається акт.

У разі якщо ви власник закладу харчування, магазину чи іншого місця, в якому лунає музика, за яку її автор не отримує винагороди, ви можете понести відповідальність.

Яка відповідальність за відсутність договору?

Використання музичного твору без дозволу суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим у пункті «а» статті 50 Закону “Про авторське право і суміжні права”, за яке, згідно з пунктом «г» частини 2 статті 52 цього Закону, передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді виплати компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Як ми вже зазначали, кожна організація колективного управління укладає зі своїми користувачами договори, за якими організації надають право на публічне виконання в чітко визначених громадських місцях, наприклад, музичних творів. Іншими словами, це надання ліцензії на певні твори зі сторони організації, а зі сторони користувача – внесення плати за використання таких творів. Ключовим словосполученням, яке потрібно запам’ятати, є “плата за використання” – до нього ми ще повернемось. Організації колективного управління можуть називати свої договори як завгодно, але за своєю суттю договори з користувачами завжди будуть ліцензійними в розумінні ст. 1109 Цивільного кодексу України.

Що робити з оплатою, якщо заклад був на карантині?

Як всім відомо, більшість громадських закладів, які переважно є користувачами організацій колективного управління, не мали права здійснювати свою господарську діяльність під час дії карантинних обмежень відповідно до постанови № 211 Кабінету Міністрів України. Так, з метою виконання вимог постанови № 211, користувачі були змушені зупинити свою роботу та припинити використання об’єктів інтелектуальної власності (в даному випадку музичних творів), через обставини, за які вони не відповідали, а також виконати рекомендації Кабінету Міністрів України, Протоколів Постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Чи повинні в такому випадку власники громадських закладів платити організаціям колективного управління, якщо їх заклади були закриті?

Відповідь – якщо користувач вчасно та належним чином повідомив організацію про те, що він більше не використовує твори в своїх закладах, з такого моменту він не повинен платити. Як правило, вистачає листа-повідомлення на адресу організації. І підтвердженням даного факту знову буде положення ст. 1109 Цивільного кодексу України, оскільки ліцензійний договір передбачає оплату за надану ліцензію тільки за умови її використання. Відповідно, договори із організаціями колективного управління укладаються на добровільній основі, і не можуть бути примусовими в питаннях оплати.

А можна взагалі не платити?

Так, існують випадки, коли використання музичних творів закладами харчування, магазинами і т.д. можливе без сплати роялті. Це музика, яка включається з інтернету, а саме з сайтів, які “вільні від роялті” – входять до пакету “Royalty free” та можуть використовуватись вільно і без сплати роялті. Сайти з такою музикою можна шукати в інтернеті на відповідних сайтах. Вони пропонують або повністю безкоштовно користуватися їх збірками музики, або одноразово купити таку збірку.

Також сюди відносять класичну або фольклорну музику по тій причині, що вона або не має автора, або з моменту смерті її автора пройшло 70 років.

Ніхто не має права використовувати ваш бренд без дозволу. Скористайтеся ботом, який допоможе вам захистити свою інтелектуальну власність. Отримайте знижку на реєстрацію ТМ з сервісом PatentBot.

Олена Стовба та Андрій Корой, юристи Практики телекомунікацій, медіа і технологій Juscutum.

ЛІГА ЗАКОН