вимкнути дудлвключити дудл

Конфлікти між подружжям. Нічого особистого. Ксенія Проконова. Богдан Шабаровський

Ксения Проконова_полурост 1Після 17 червня 2018 року успадкувати сімейний бізнес стало простіше – вступив в силу новий закон про товариства з обмеженою відповідальністю.

Головне нововведення: тепер частка в компанії переходить до спадкоємців точно так, як і будь-яке інше майно. Раніше було інакше: інші власники компанії вирішували, чи приймати спадкоємця їх покійного бізнес-партнера до складу засновників чи ні. Після 17 червня цього року їхня думка не має юридичної сили.

Що залишиться після мене?

Якщо припускати, що ми маємо справу лише з родичами партнера, подібна схема виглядає логічною. Однак за заповітом частка може відійти і зовсім сторонній особі, і тоді можливість впливати на діяльність компанії одержить не член сім’ї, але спадкоємець. Процедура спадкування може здійснюватися за заповітом чи ні. Якщо за заповітом, то вона досить проста, а спадкодавець може передати свою частку в бізнесі кому завгодно: родичу, чи не родичу, державі або компанії (юридичній особі). При цьому в заповіті не обов’язково повинен бути вказаний один спадкоємець: можна прописати, що таке-то майно заповідається синові, таке-то – дочці, таке-то – братові, таке-то – хрещенику і т. д. Може бути ще цікавіше – заповіт видано тільки на частину майна, а на інше – ні. Про те, чи є заповіт і, якщо так, який його зміст, можна з впевненістю говорити тільки після смерті людини. Важливо і те, що за життя заповіт можна міняти неодноразово. Причому всупереч багатьом міфам, заповіт у нас має юридичну силу – саме цей документ у багатьох випадках визначає нових власників майна після смерті людини. Заповіт має багато корисних функцій. По-перше, він може запобігти конфліктам навколо майна між членами сім’ї. Немає сенсу боротися за те, що вже вирішено – по волі покійного. А ось якщо заповіту не було, майно отримують родичі покійного. Переважне право має другий з подружжя, діти і батьки: якщо вони не домовляться між собою, то майно ділиться між ними порівну. Від спадщини можна і відмовитися – як на користь якогось іншого спадкоємця, так і взагалі. Спадкоємці протягом шести місяців після смерті близької людини повинні подати заяву нотаріусу про те, що вони претендують на спадщину. Пропускати цей термін дуже небажано – відновлювати своє право спадкування потрібно буде через суд, і підстави для цього потрібно буде ще пошукати. Розберемо це на прикладі. Є компанія – ТОВ «А». У неї є три засновника: Петро Іванович (40%), його дружина Ольга Миколаївна (40%) і їх єдина дочка Аліна (20%). Петро Іванович 01 січня 2018 загинув. Як виявилося, заповіту він не залишив. В такому випадку на його частку в компанії можуть претендувати дружина і дочка. Якщо вони обидві захочуть її отримати, їм потрібно звернутися до нотаріуса до 01.07.2018 року. Далі, якщо вони не домовляться про інше, то кожна отримає по половині від частки покійного – тобто по 20%. Таким чином, після закінчення процедури спадщини в компанії буде два власники: Ольга Миколаївна (60%) і Аліна (40%). При цьому Ольга Миколаївна, наприклад, може і відмовитися від спадщини. Причому як на користь дочки Аліни, так і на користь будь-якого родича покійного. Наприклад, Ольга Миколаївна відмовляється від спадщини на користь брата чоловіка – Кирила. Таким чином, після вступу в спадщину в компанії знову буде три учасники – Кирило Іванович (40%), Ольга Миколаївна (40%) і Аліна (20%). На завершення теми успадкування згадаємо, що у вітчизняних реаліях популярністю користуються схеми, при яких компанії цілком якби і не існує, а є три-чотири товариства з обмеженою відповідальністю або взагалі ФОПи. Чим більший бізнес, тим більше таких компаній. Це, з одного боку, дає можливість захиститися від рейдерських атак або податківців, але ускладнює питання успадкування.

Не такий ти і колишній

Розмірковуючи про спадкування родичами часткою в сімейному бізнесі, потрібно враховувати, що склад сім’ї може змінюватися. Трохи видозмінимо попередній приклад. Аліна, дочка і спадкоємиця покійного Петра Івановича, заміжня. На десятому році шлюбу вони з чоловіком вирішили розлучитися. Чи може він претендувати на частку в бізнесі? Першим ділом потрібно уточнити, чи був шлюбний контракт. Якщо так, то його умови грають вирішальну роль. Якщо шлюбного контракту не було, то колишньому чоловікові буде складно отримати частку в бізнесі без доброї волі Аліни. Справа в тому, що частка в компанії не є об’єктом спільної власності подружжя і не підлягає розподілу при розлученні. Особиста нерухомість, автомобілі, гроші на рахунках і в готівці – все це, за загальним правилом, підлягає розподілу. А ось частка в компанії – ні. Тим не менш, колишній чоловік, за певних умов, може претендувати на:

1) половину початкового внеску в компанію (якщо він був зроблений із загальних коштів і всупереч волі чоловіка);

2) або на половину від отриманого прибутку від діяльності компанії (якщо вкладення в компанію було із загального майна і в інтересах сім’ї). Потрібно розуміти, що під категорію отриманого прибутку підпадають тільки виплачені дивіденди.

Все було б трохи по-іншому, якби наші герої були власниками акціонерного товариства – акції, придбані в період шлюбу, підлягають поділу. Читаючи «підлягають розподілу», не потрібно думати, що другий з подружжя майже автоматично отримує половину. Це не так. Йому ще належить довести в суді, що він теж доклав своїх зусиль або свої гроші до придбання цих акцій. Подарунки та спадщина не діляться. Історія Аліни, яка розлучилася, підказує, що подружжю бажано «домовлятися на березі», тобто підписати шлюбний договір. У ньому чітко прописати умови отримання/неотримання частки від бізнесу при розлученні. Якщо «на березі» не вийшло, то шлюбний контракт може бути складено і через багато років, наприклад, перед розлученням. Припустимо, що чоловікові Аліни теж належать, наприклад, 10% компанії. Після розлучення засновники бізнесу можуть вирішити, що йому не місце серед власників. Потрібно розуміти, що примусово вивести чоловіка зі складу засновників буде вкрай складно – треба або шукати компроміс, або змиритися з його десятьма відсотками. Смерть і розлучення змінюють склад сім’ї, а разом з цим уявлення її членів про свої права, можливості та обов’язки. Правові норми прописують порядок дій переважно для тих випадків, коли люди не можуть або не хочуть домовитися. Суд – не єдиний і не завжди найефективніший спосіб вирішення конфлікту. Наприклад, отримати половину частки в бізнесі після розлучення через суд часто неможливо. А за домовленістю – досить часто, просто це буде трохи по-іншому оформлено. Старе правило про поганий світ, який кращий за хорошу війну, продовжує працювати.

Ксенія Проконова, партнер Практики управління конфліктами Juscutum.

Богдан Шабаровський, юрист Практики управління конфліктами Juscutum.

Джерело: FBN