вимкнути дудлвключити дудл

Боротьба з онлайн-піратами. Блокувати чи помилувати? Ігор Шишко

Фото_Шишко ИгорьСтрімкий розвиток інформаційних технологій дозволяє кожній людині швидко та без будь-яких зусиль розміщувати інформацію у всесвітній мережі, поширювати її серед необмеженого кола осіб, безперешкодно отримувати доступ майже до будь-яких даних. Саме через таку конструкцію взаємодії людей з інтернетом останній став базисом для вчинення нескінченної кількості правопорушень, які найбільш гостро проявляються у сфері  інтелектуальної власності.

За даними Міжнародної торговельної палати, у 2022 р. загальна вартість контрафактної продукції у світі становитиме від 1.90 до 2.81 трлн доларів США. Цифрове піратство у 2022 р. завдасть шкоди власникам прав у розмірі від 384 до 856 млрд доларів США.

Блокування веб-сайтів

Стрімкі тенденції розвитку онлайн-піратства змусили як право власників, так і національні уряди країн почати глобальну компанію щодо боротьби з піратством у сфері інтелектуальної власності. Це зумовило появу великої кількості способів боротьби із зазначеним явищем. Однак найбільшу популярність здобув такий спосіб як блокування веб-сайтів, на яких розміщується нелегальний (піратський) контент. Вибір саме такого способу боротьби з онлайн-піратством обумовлюється низкою причин. По-перше, саме сайт є тією платформою, на якій розміщується Інтернет-контент. Як наслідок, саме сайт є тією платформою, де здійснюються безперервне порушення прав інтелектуальної власності. По-друге, наразі складно притягти до відповідальності саме тих людей, які використовують сайт як платформу для розміщення нелегального контенту, але цілком шляхом блокування останнього. По-третє, існують технічні можливості для блокування веб-сайтів, які використовуються для порушення прав інтелектуальної власності.

Важко не помітити, що блокування веб-сайтів має подвійну природу. По-перше, це технічний процес, за допомогою якого обмежується доступ інтернет-користувачів до певного веб-сайту. Технічна природа блокування неоднорідна і проявляється в різних видах: блокування імен DNS, IP-адрес, URL-адрес та ін. По-друге, блокування – це правовий процес, який обмежуючи права одних осіб, захищає права інших. Саме від балансу інтересів різних сторін інтернет-відносин залежить правомірність блокування веб-сайтів.

Міжнародний досвід блокування веб-сайтів

Данія. Чи не найпершою країною, яка почала ефективно застосовувати блокування як спосіб протидії порушенням прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, була Данія.

На перших етапах данська Феміда намагалася притягти до відповідальності власників веб-сайтів, однак така стратегія не виправдала себе через складність та неефективність.

В подальшій практиці правовласники та суди виробили іншу стратегію захисту, що полягала у притягненні інтернет-провайдерів до відповідальності поряд із безпосередніми порушниками. Суди, визнаючи інтернет-провайдерів порушниками, почали покладати на них обов’язок з блокування веб-сайтів, на яких розміщувався піратський контент. Для покладення обов’язку з блокування веб-сайту на інтернет-провайдерів суди висували три основні критерії:

  • сайт повинен порушувати права інтелектуальної власності;
  • більшість користувачів веб-сайту є клієнтами відповідного інтернет-провайдера;
  • інтернет-провайдер у процесі надання послуг своїм клієнтам здійснює незаконне копіювання об’єктів права інтелектуальної власності.

Найбільш гучною справою в Данії з блокування веб-сайтів була справа IFPI Denmark v DMT2 A/S, яка стосувалася блокування одного з най більш відомих піратських ресурсів «thepiratebay». Данські суди від першої до останньої інстанції підтримали блокування цього сайту через інтернет-провайдера. Рішенням судів було заблоковано не лише сайт, але й побічні сайти та домени.

Загалом, данські суди та правовласники вказують на ефективність і доступність такого способу захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет як блокування веб-сайтів.

Велика Британія. Британський досвід блокування веб-сайтів ґрунтувався переважно на позовах представників кіноіндустрії. Показовою справою з блокування веб-сайтів у Британії є справа Twenty Century Fox Film Corporation & Newzbin, в якій представники кіноіндустрії захищали права на свої кінофільми. У цій справі було дві спроби захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Перша спроба полягала у притягненні до відповідальності власника веб-сайту шляхом поста новлення заборони на порушення авторських прав. Ця спроба не відзначилась успіхом, оскільки заборона поширювалася лише на веб-сайт «Newzbin», проте майже одразу після такої заборони з’явився новий вебсайт «Newzbin 2», який не підпадав під заборону та дозволяв онлайн піратам продовжувати свою незаконну діяльність. Оскільки перша спроба не вирішила проблему, представники кіноіндустрії змінили свою стратегію та подали позов до найбільшого у Британії інтернет-провайдера. Суди не визнавали інтернет-провайдера порушником прав інтелектуальної власності, а визнавали його посередником. У цій справі суди використали правові норми Директиви №2004/48/ЄС, які передбачали можливість протидіяти порушенням прав інтелектуальної власності через посередників, які надають доступ до всесвітньої мережі Інтернет. На основі вказаної директиви, суд зобов’язав інтернет-провайдера заблокувати доступ користувачів до піратського сайту, чим захистив права кіноіндустрії.

Слід зауважити, що британські суди виробили практику застосування блокування веб-сайтів не лише для захисту авторських та суміжних прав, але й для промислової власності, зокрема торговельних марок (Cartier International AG & Ors v British Sky Broadcasting Ltd & Ors).

Як і в попередньому випадку, суди та правовласники підтримували дієвість такого способу захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет як блокування сайтів порушників.

Італія. Перший досвід Італії з блокування веб-сайтів для захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, як і в попередніх випадках, ґрунтувався на судовій процедурі, яка загалом була ефективною, однак недостатньою для повноцінної протидії інтернет-піратству, тому італійський уряд взявся вдосконалювати процедуру блокування. Для цього достатньо тривалий судовий процес замінили на швидший – адміністративний, шляхом наділення спеціального органу з питань телекомунікацій (AGCOM) повноваженнями щодо блокування піратських веб-сайтів без рішення суду. Незважаючи на запровадження гарантійних механізмів (чітко регламентована процедура, гарантування права на судовий захист та ін.) у процедурі блокування, можливість блокувати веб-сайт без судового рішення є ризиком для прав людини.

Франція. Перу французьких законотворців належить один з найсуперечливіших законів із захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет – HADOPI. Особливістю цього закону є те, що він вирізняє два рівні блокування:

  • Блокування веб-сайту, на якому розміщено незаконний контент. У законі прописана звичайна судова процедура блокування. Нормами закону передбачено, що веб-сайт, на якому розміщується нелегальний контент, може бути заблоковано виключно за рішенням судового органу.
  • Блокування доступу певної особи до всесвітньої мережі Інтернет. Цей вид блокування можливий лише після проходження складної та чітко регламентованої процедури. Він може застосовуватися уповноваженими органами без рішення суду. Ці норми закону були піддані критиці та, як наслідок, призвели до розгляду справи щодо конституційності таких норм Конституційним Судом Французької Республіки, який визнав їх неконституційними. Тому така процедура була доповнена етапом, на якому рішення про блокування візувалося судовою гілкою влади.

Канада (тенденції). 2018 р. почався для Канади з активізації процесів реформування законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Цьому сприяли ініціативи представників кіноіндустрії з врегулювання питання впровадження блокування веб-сайтів як ефективного способу захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Така ініціатива стала наслідком стрімкого розвитку інтернет-піратства та значних економічних втрат теле-, радіо-, кіноіндустрії.

Як наслідок, ініціативна група, яка об’єднує представників теле-, радіо-, кіноіндустрії, подала до CRTC (орган державної влади – радіо-телевізійна та телекомунікаційна комісія) пропозицію про впровадження нової системи блокування піратських веб-сайтів. Суть системи полягає у створенні незалежної агенції, яка буде виявляти піратські сайти та надавати CRTC рекомендації з блокування таких сайтів. Окрім впровадження нової системи, ініціативна група закликала інтернет-провайдерів заблокувати піратські сайти, які діють у Канаді.

Процедура блокування, передбачена у пропозиції, не враховує інтереси всіх учасників інтернет-відносин, тому викликала занепокоєння у звичайних громадян та інтернет-провайдерів.

Японія (тенденції). Протягом останніх років у Японії спостерігається збільшення інтернет-піратства, особливо у сфері аніме та манги, що спричиняє занепокоєння не лише правовласників, але й уряду Японії.

Різке збільшення інтернет-піратства змусило уряд Японії вдатися до екстрених засобів, які полягали у виданні розпорядження інтернет-провайдерам Японії щодо блокування найбільших веб-сайтів, які незаконно надають доступ до аніме та манги. Такі дії стали початком боротьби уряду Японії з інтернет-піратством.

Проблеми блокування веб-сайтів

Першою проблемою такого способу захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет як блокування веб-сайту є існування дзеркальних сайтів. Тобто якщо основний сайт був заблокований, то дзеркальний сайт залишається діяти. Як наслідок, блокування втрачає свою ефективність. Для вирішення такої проблеми пропонується встановлювати спрощену процедуру блокування дзеркальних веб-сайтів.

Наступною проблемою є «неповноцінне» блокування. Суть проблеми полягає в тому, що суд у більшості випадків зобов’язує заблокувати вебсайт лише певним інтернет-провайдерам, на інших такий обов’язок не розповсюджується. У такому випад ку блокування також втрачає свою ефективність.

В різних країнах по-різному підходять до вирішення цієї проблеми. Наприклад, Англія пішла шляхом зобов’язання блокувати піратські веб-сайти найбільших інтернет-провайдерів країни. В Данії така проблема вирішилася шляхом укладення між інтернет-провайдерами країни меморандуму про співпрацю в боротьбі з інтернет-піратством. Інтернет-провайдери взяли на себе зобов’язання блокувати піратський сайт у разі наявності судового рішення, навіть якщо таке рішення їх не стосується.

Також однією з проблем є територіальне знаходження веб-сайту. Дуже часто сайт знаходиться за межами юрисдикції певної країни, що ускладнює процедуру блокування. Проте найважливішою проблемою залишається незбалансованість процедур блокування веб-сайтів щодо прав різних суб’єктів інтернетвідносин. Так, впроваджуючи процедуру блокування, необхідно збалансувати права користувачів мережі Інтернет, права інтернет-провайдерів та права правовласників.

Блокування веб-сайтів як спосіб захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет став одним з найефективніших механізмів боротьби з інтернет-піратством, про що свідчать постійні процеси його впровадження в різних країнах світу. Однак не слід забувати, що блокування – це лише один зі способів боротьби з онлайн-піратством, який повинен бути частиною глобальної компанії щодо боротьби з незаконним використанням об’єктів права інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Юридична газета