вимкнути дудлвключити дудл

«А що ви мені зробите? Жити мені залишилося пів року». Як над злодієм зглянулися і поліція, і жертви. Артем Афян

У маленькому містечку на Чернігівщині, де живе моя бабуся, почалися масові крадіжки. Дрібні, але від цього ще більш неприємні: то з паркану хтось повитяє частину дощок, то викрутить з машини магнітолу. Звісно ж, людини швидко знайшли, адже населений пункт зовсім маленький. Ним виявився місцевий 24-річний хлопець.

– А що ви мені зробите? Я ВІЛ-інфікований. Жити мені залишилося пів року. Робіть, що хочете, – заявив хлопець поліції при затриманні.

Безвідповідальність

І ніхто з них нічого не робив. Місцева поліція гребувала його затримувати. Ні у кого не піднялася рука бити людину, яка і так загинається. Не допомагали ні звернення громадськості, ні фіксовані на телефон докази того, що хлопець приймає наркотики. Ніхто не хотів з ним зв’язуватися, а злодійство тим часом тривало.

Вихід знайшов один єврей, який робив надгробні плити. У тому занедбаному краї це залишився один з небагатьох процвітаючих бізнесів, де смерть, на відміну від народження, – явище стабільне і не одиничне. Він взяв великий шматок міцного і досить дорогого мармуру і абсолютно безкоштовно зробив могильну плиту для матері хлопця, на якій вибив її фотографію. Плиту він самостійно встановив на вже занедбаній і неохайній могилі на краю місцевого цвинтаря. Під фотографією були дати її життя і фраза: «Я завжди з тобою, синку».

Людина під законом

З того моменту злодійство припинилося. А через півроку не стало і самого хлопця, на могильну плиту для якого скидалися всім містечком.

Є такий вислів: люди над законом. Зазвичай так говорять про депутатів, до яких не може дотягнутися правосуддя. Про цю молоду людину можна сказати, що він був під законом. Закон не міг нахилитися настільки низько, щоб зачепити його. Всі ці пів року безкарний хлопець залишався головним болем для громадськості.

В основу всієї суті права закладена відповідальність. Всі ці норми, правила, конституції, кодекси – виключно про межу, за якою на людину чекає покарання. Один з радянських теоретиків права, Іоффе Олімпіад Соломонович, озвучив, на мій погляд, геніальну фразу, гідну соціальної мережі: «Відповідальність – це зобов’язання терпіти негативні наслідки своїх вчинків». Адже це ж не про право, це про життя.

Коли-небудь я обов’язково попрошу графічного дизайнера розмістити цю фразу на тлі теплого пледа, чаю з корицею або ванільного кави. І дівчатка-підлітки почнуть відчайдушно поширювати її, вважаючи, що це чергова цитата з невиданого Коельо.

Сподіваюся, коли-небудь я зможу хоча б частково подумки дотягнутися до висот думки Олімпіада Соломоновича і тоді сформулюю ключову мудрість цієї історії. Звучати вона буде приблизно так: «Не всяка міра відповідальності записана в законах». Хоча хто знає. Я відчуваю, що мені ще дуже далеко до таких сентенцій.

Артем Афян, керуючий партнер юридичної компанії Juscutum

MC Today