Уявіть себе успішним корупціонером. Ви вподобали якусь мальовничу місцину (наприклад, на 20 га), де вам вже дуже хочеться оселитися. На додачу ви ще маєте бажання отримати квартиру в самісінькому центрі міста (жити або зробити офіс). Вся ця ласа нерухомість перебуває у власності держави чи місцевої ради. Купити її за ринковою ціною вам, як успішному корупціонеру, не личить. Крім того, можуть бути й обмеження на відчуження. Проте ви не звикли собі відмовляти. На поміч приходять “зв’язки” й купа зелених купюр. Орган публічної влади продає вам або вашій фірмі милі серцю об’єкти нерухомості за значно заниженою ціною чи в обхід законних обмежень. Після цього вкрай важливо, щоб ви чи ваша компанія відчужили нерухомість якійсь іншій, дружній вам, особі. Отже, у схемі з’являється дуже потрібний вам добросовісний набувач. Навіть якщо суд колись і визнає договір між вами та органом публічної влади недійсним, відібрати нерухомість буде неможливо. Адже витребувати у добросовісного набувача можна лише те майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею. У нашому ж випадку нерухомість вибула за рішенням, а не поза волею органу публічної влади. Це одна з класичних українських корупційних схем, якою послуговувалися чи не всі гуру вітчизняної корупції, включно з Віктором Януковичем.
Це нехитре творіння юристів, схема з її вишуканою простотою, може назавжди зникнути. Верховний Суд України цієї осені прийняв три рішення, повернувши таким чином одному місту відчужене майно – Одесі. У 2010 р. Одеська міська рада зробила такий собі трюк: прийняла в дар від компанії адміністративну будівлю на вул. Верстатобудівній, продавши в обмін цій же компанії 23 об’єкти нерухомості за 1,5 млн грн. Всі вони розташовані переважно в центрі Одеси (на вул. Рішельєвській, Катерининській, Ланжеронівській та ін.). Придбані компанією об’єкти були потім продані іншим різним компаніям (скоріш за все, “дружнім”), щоб “завести” добросовісного набувача. У 2014 р. Вищий господарський суд України визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений міською радою, через порушення законодавства про приватизацію. Втім описана вище схема тому й була такою ефективною, оскільки не давала можливості повернути майно від добросовісного набувача. Однак прокуратура звернулася до суду з трьома позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння. Цієї осені всі три справи дійшли до Верховного Суду України. Саме за результатами їх розгляду ВСУ створив вкрай важливий прецедент. Правова позиція найвищого судового органу проста: власником майна є не Одеська міська рада, а територіальна громада міста Одеса. Воля територіальної громади Одеси може полягати лише в законних діях, які відповідають її інтересам. Тому майно вибуло з володіння власника поза його волею, а отже, може бути витребуване судовим рішенням.
Я вірю, що прецедент, створений Верховним Судом, матиме широке застосування всіма судами України. Українські юристи покладають великі надії на новий Верховний Суд, асоціюючи все лихе, що є в нашій юриспруденції, з нинішніми судами. Однак і цей Верховний Суд зробив чимало доброго. Принаймні він створив чудовий прецедент, який припинить одну корупційну схему.
Юридична Газета