вимкнути дудлвключити дудл

Перевірка е-декларацій під питанням. Наталія Радченко.

Наталья Радченко

Глава Державної податкової служби пан Роман Насиров публічно повідомляє про те, що податкова береться за перевірку e-декларацій вже з цього тижня.

Давайте розберемося, чи готове до такого повороту подій українське законодавство, адже Закон України «Про протидію корупції», який зараз регулює декларування, не містить згадки про повноваження податкової перевіряти декларації.

У поточній редакції Закону йдеться лише про те, що перевірку своєчасності подання, правильності і повноти заповнення, логічний і арифметичний контроль, а також повну перевірку декларацій проводить Національне агентство з протидії корупції. Більше того, оскільки декларування поширюється й на працівників ГФС в тому числі, то виникає запитання: яким же чином ГФС збирається перевіряти е-декларації своїх же співробітників?

Не хочеться втомлювати читача посиланнями на закони, але диявол, як кажуть, в деталях. Нагадаю, що до Закону України «Про протидію корупції» працював інший Закон, який називався «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. (назвемо його Старий закон про корупцію). Згідно з ч. 9 ст. 12 цього Старого закону про корупцію, перевірка достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру справді здійснювалася центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, тобто – ГФС.

На виконання цієї норми був прийнятий Наказ Мінфіну від 13.03.2015 р. №333 «Про затвердження Порядку здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру» (назвемо його – Порядок 333).

Керуючись Порядком 333, органи ГФС мають право:

  • отримувати копії декларацій;
  • аналізувати їх на предмет відповідності податкової інформації, яка є у розпорядженні органу ГФС, проводити арифметичний контроль;
  • направляти запити в інші органи для отримання інформації щодо даних, відображених у деклараціях;
  • і фінальне – направляти запити до суб’єкта декларування з метою отримання пояснень/документів у разі розбіжностей між відомостями декларації та інформацією, яка є в податковому органі.

Відповідно, ГФС може тільки запитати, а декларант має право надати або не надати протягом певного строку (15 робочих днів) свої пояснення.

За результатами перевірки орган ГФС формує висновок про результати перевірки, а у разі встановлення недостовірності відомостей, зазначених у декларації – направляє письмове повідомлення керівнику органу, де працює суб’єкт декларування, та спеціально уповноваженому суб’єкту в сфері протидії корупції (прокуратури, МВС, НАБУ тощо).

Виглядає, звичайно, загрозливо, проте, є кілька суттєвих моментів, що стосуються зазначених вище нормативних документів (Закону і Порядку 333):

По-перше, Старий Закон України про корупцію втратив чинність з 01.09.2016 р., а Порядок 333, який хочуть застосовувати фіскали, був прийнятий на виконання ч. 9 ст. 12 цього Закону. Напрошується висновок, що Порядок 333, як підзаконний документ, також має втратити чинність, хоча він і формально значиться як чинний. Але, українські ПІДЗАКОННІ нормативні акти можуть жити своїм життям, без своїх материнських законів.

По-друге, Порядок 333 містить положення, які явно свідчать про те, що перевіряється достовірність декларацій, які останній раз були подані у квітні в паперовому вигляді. Зокрема п. 11-15 Порядку 333 містять посилання на розділи декларацій, які не відповідають тій формі декларації, яка затверджена Рішенням НАЗК №3 від 10.06.2016 р. Незрозуміло, як ГФС вирішити цю дилему.

Можливо, Роман Михайлович мав на увазі інший документ, який дасть йому право перевіряти е-декларації, наприклад, наказ Мінфіну від 14.03.2013 р. №395 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – фізичними особами» (Назвемо його Порядок 395)

Мінфін цим порядком дав зрозуміти, що Гл.8 Розд.2 «Перевірки» Податкового кодексу поширюється зокрема на перевірки ФІЗОСІБ, які можуть бути планові, позапланові, невиїзні. Платники можуть бути запрошені для проведення перевірки податковий орган, та результати перевірок оформлюються у вигляді Акта або Довідки. Але державні службовці – це не звичайні фізособи. І основна мета аналізу їх декларацій – це виявлення потенційній корупційній складовій. Порядок №395 більше підходить для перевірок самозайнятих осіб, ніж звичайних фізиків, і він взагалі не стосується текстуально перевірок е-декларацій.

Отже, маємо питання: так все-таки Порядок 333 або 395? Який же з документів регулює процедуру перевірки ГФС е-декларацій? Адже державний орган повинен діяти тільки так, як передбачено законом, якщо вірити Конституції.

Новое Время