вимкнути дудлвключити дудл

Офшор помер. Хай живе офшор. Лана Голян

Лана Голян

У зв’язку з відсутністю повноцінної можливості контролювати світові грошові потоки лідери Великої Двадцятки вжили кардинальні заходи, результатом яких став план BEPS.

Ідея і наміри благі – податки повинні бути сплачені там, де отримано дохід. Досить, мовляв, займатися treaty shopping-му і шукати білі плями в законодавствах різних країн. Ну і що, що економіка деяких з них фактично на офшорному консалтингу тримається, якщо скарбниця високоподаткових дрібніє. І щоб відсіяти незгодних – придумали Common Reporting Standards, або CRS. Це та ж FATCA, тільки по-європейськи. Кожен банкір знає, що з FATCA жарти погані, як і загалом, з американським податковим відомством. При кожному зручному випадку банкіри подають тонни паперів для заповнення – чи ви US person, чи є у Вас бізнес в Штатах, а може у дружини GreenCard? І обиватель вже заздалегідь запитує: а віза 10-річна – це погано, так? Ось так Великий брат залякав наших співгромадян. З одного боку, українські ЗМІ інформують, що офшори – це погано, а з іншого банки: США – це погано, тому що FATCA. І в Європи свої запитання: в якій країні ведете бізнес, який резидентності, за CRS як звітувати будете?

Але чи такі страшні всі ці терміни, як нас ними лякають? Почнемо з Америки. Foreign Account Tax Compliance Act (або FATCA) – це закон, який прийняли в Сполучених штатах для того, щоб забезпечити контроль над фінансовими активами всіх осіб, які мають громадянство або резиденство США. США, як і багато країн світу, застосовують резидентний принцип оподаткування. Це означає, що, будучи резидентом США, ви повинні платити в США податки з усіх своїх світових доходів. А як простежити, де у вас рахунок, а де акції? Для нас, українців, це очевидно – адже ми не можемо й кроку ступити без Нацбанку: хочеш відкрити рахунок у Швейцарії – отримай ліцензію, хочеш купити будиночок в Іспанії – отримай ліцензію, хочеш компанію заснувати в Естонії – отримай ліцензію… Ні кроку без НБУ. А вони, американці, вільні люди, можуть і в Європу без віз, бізнес відкривати, і вілли купувати, та гроші на рахунках в Швейцарії зберігати. Несправедливо, – подумали в уряді США і придумали FATCA. Тепер-то у Штатів є важіль тиску на банки Європи: не даєте інформацію – штраф, не платите – відключимо від SWIFT. І нікуди діватися «бідним» європейським банкам – доводиться платити штрафи: UBS 20 мільйонів франків, Julius Baer 500 мільйонів доларів, Credit Suisse 90 мільйонів доларів. І додатково перевірку клієнтів зобов’язали проводити, і звітувати перед американською податковою.

Подивилися лідери Великої Двадцятки як добре у Штатів виходить, і собі вирішили – зробимо FATCA для європейців. Так з’явилися CRS. Але оскільки в самій Європі офшорів вже практично не залишилося (Кіпр і той вже давно не офшор), то вирішили зобов’язати обмінюватися інформацією всі країни світу. Придумали свої правила, відмінні від штатівських, підписали Угоди про автоматичний обмін інформацією, і готові приймати дані. Розуміючи, що не мають штатівської потужності в інформаційних технологіях, поріг звітності за CRS встановили для початку в 250 тис євро, і тільки для пасивних компаній. І ось, вже з вересня 2017 з’являться первістки міжнародного обміну в рамках BEPS.

Чого очікували світові лідери від введення автоматичного обміну інформацією? Напевно, більшої прозорості ведення бізнесу, можливості контролю фінансових потоків і відмови від роботи з низькоподатковими (офшорними) країнами. Але ж бізнес завжди буде шукати можливість платити менше податків. І використовувати для цього всілякі інструменти. Наприклад, вільні економічні зони. В той час, як вся увага звернена на заморські острови – Нідерландські, Віргінські, Багамські, Сейшельські, бізнесмени успішно реєструють компанії в Арабських Еміратах, Грузії, Македонії, Польщі, Туреччини, використовують пільги локального законодавства. І українські бізнесмени – яскравий приклад креативності в цьому питанні. Чехія, Словаччина, Естонія, Мальта, Шотландія – вже встигли замінити як холдингові, так і торговельні компанії. Так, замість Англійської партнерства реєструють Мальтійську торгову компанію з Кіпрським акціонером або Шотландське партнерство зі Словацьким акціонером. А отримавши тимчасовий вид на проживання на Кіпрі або в Словаччині – можна і обміну інформацією не боятися, якщо Україна коли-небудь приєднається до світового тренду. Тож, офшор не помер – він перевтілився, адаптувався під нові вимоги і умови, і відродився – як птах Фенікс.

Новое Время