вимкнути дудлвключити дудл

Наклеп чи образа? Суди визначають тренди сезону. Ольга Додух.

IMG_6177Як не зашкодити собі своїм же матеріалом? Як задовольнити попит суспільства на резонансні новини без ризиків для себе? Здається, що редакції та журналісти вже вивчили напам’ять усі необхідні норми. Проте все змінюється, і судова практика теж не стоїть на місці.

Діяльність журналіста з висвітлення гостросюжетної теми щодо розслідування злочину, виявлення хабарника, доведення до відома суспільства небезпечної діяльності певних осіб, виявлення брехні державного діяча завжди пов’язана з негативною реакцією героя сюжету. Репутація наразі стала важливим активом, яку можна звести нанівець одним лише сюжетом. Тому в суді зараз справи про захист честі та гідності зустрічаються частіше. Така тенденція може призвести до того, що журналісти в суді будуть проводити більше часу, ніж займатись профільною діяльністю.

Редакції та журналісти активно використовують позицію про суб’єктивну думку та оцінку подій. Однак остання не завжди витримує критику в суді. Є кілька правил, порушення яких може стати підставою програшу в суді:

  1. Право на отримання та розповсюдження інформації не є абсолютним. Законом встановлені межі використання інформації, що є гарантією захисту прав осіб, які потрапили до поля зору. Тут слід звернути увагу на відмінність поняття «права» та «механізми його реалізації». Ось на механізмах журналісти і потрапляють у пастку. Наприклад, на нормі щодо заборони розповсюдження ім’я особи у її причетності до кримінального провадження до моменту отримання обвинувального вироку суду.
  2. Висвітлення фактів без перевірки, якщо вони можуть бути піддані перевірці, завжди буде розцінюватись як недостовірна та негативна інформація за відсутності підтвердження протилежного. Суд уже не розцінює це як суб’єктивну оцінку. Можна назвати фальстартом ситуацію, коли публічні звинувачення заявлені до отримання висновків правоохоронців. Навіть використання алегорій та гіпербол не завжди рятує ситуацію.
  3. Явно образливий та негативний зміст із критикою певної особи або її діяльності у публікації є підставою для визнання її такою, що завдає шкоду. При цьому, якщо журналісти в більшості випадків діють достатньо толерантно, то ті, хто дають їм інтерв’ю, часто не лізуть за слівцем до кишені. Публікація таких цитат журналістом покладає на нього не меншу відповідальність за того, хто це сказав. У цьому випадку ображена особа має право визначати журналіста співавтором та покласти на нього тягар відповідальності.
  4. Є певні гарантії для ЗМІ у випадках, якщо вони розмістили в себе інформацією, раніше висвітлену в іншому джерелі, – правило перепосту. Проте навіть найменше порушення дослівного відтворення публікації з посиланням на першоджерело може стати приводом притягнення до відповідальності. Інколи намагання зменшити ризики шляхом посилання на кілька джерел не спрацьовує. Це можна вважати зібранням і підставою для задоволення позову. Створення зібрання репостів з першоджерел може розцінюватись і як намагання створити певну оцінку персоналії без перевірки фактів, тим паче що на певній стадії вже з’являється обов’язок перевіряти таку інформацію.

Наведені приклади – лише верхівка айсбергу. Відносини честі та гідності дають право суду мати значну суб’єктивну оцінку опублікованої інформації. Інструментарій та права ЗМІ досить широкі, важливо вірно їх використати.

detector.media