вимкнути дудлвключити дудл

На два фронти. Українcький юрист. Лана Голян

семьяЧи можливо залишатися щасливою дружиною і мамою та при цьому бути успішним юристом?

Робота — не причина забувати про особисте життя, так само як і особисте життя — не причина ставити хрест на кар’єрі та улюбленій роботі. Особливо, якщо обидві сфери є основними складовими для душевної гармонії та є ще третя складова — бажання це все поєднати.

Ми вирішили дослідити, як представниці українського юрбізу організовують успішне співіснування сім’ї та роботи, поставивши їм декілька запитань про декретну відпустку, баланс особистого та робочого часу, ставлення керівництва та загалом особистий тайм-менеджмент у такій нелегкій справі.

Нетривала відпустка  

Юлія Семеній, партнер ЮФ Asters, (10 років у шлюбі, одна дитина)

Моя декретна відпустка була нетривалою. На декілька місяців я дещо обмежила робочу активність, але готувалася до цього заздалегідь, включаючи розподіл навантаження і функцій серед членів команди, тому це не мало негативного впливу на роботу. В організації роботи у ситуації, коли у вас маленька дитина, дуже допомагають сучасні технології, які дають змогу працювати дистанційно, а загалом також набуті за роки роботи в юридичному бізнесі навички. Хоча, безумовно, дуже велике значення має також і підтримка близьких у рішенні продовжувати працювати.

Я переконана у тому, що якщо жінка любить і хоче працювати, то родина буде щасливішою з мамою, яка працює, аніж з мамою, позбавленою такої можливості. На щастя, мої близькі поділяють цю думку. Ніколи не відчувала дискримінації через наявність дітей з боку колег-чоловіків та не бачу для цього підстав. Більше того, я вважаю, що діти надають життєвий досвід і роблять нас мудрішими (принаймні, я дуже на це сподіваюся), а це може стати в пригоді у професійній діяльності.

Вдале поєднання

Вікторія Сопільняк, партнер ПЮА «Дубинський і Ошарова»

У декрет не ходила взагалі. Працювала до останнього дня під час обох своїх вагітностей. У відповідний день, на який було призначено потенційну дату пологів, зранку йшла до лікаря і залишалася народжувати. У нас, юристів, усе має бути чітко та за планом. Тому й лікарю своєму я завжди говорила: «Ви мені сказали, що я народжуватиму такого-то числа, тому давайте не відхилятися від плану. Раніше не потрібно, бо у мене зустрічі, судові засідання тощо, а пізніше — теж не варіант, бо у мене вже все розплановано». Так воно і вийшло. Після народження кожної з доньок протягом одного місяця працювала дистанційно, сучасний стан розвитку техніки це дозволяє. Через місяць й фізично повернулася до офісу, досить ефективно поєднуючи роботу з материнством. Тому фактично відриву від робочого процесу не відбулося. Наразі користуюся послугами двох нянь, які допомагають мені у догляді за дітьми, тому поки що поєднання роботи та материнства відбувається досить вдало.

Оскільки мій знак Зодіаку — Терези, то баланс для мене є вкрай важливим, при- чому практично в усьому. Не знаю, чи може бути щось ідеальним, але особисто для мене баланс полягає в тому, аби з дому хотілося йти на роботу, а з роботи додому. Зазвичай свій робочий графік я намагаюся впорядкувати таким чином, аби мати можливість бути вдома, коли діти прокидаються, проводячи з ними певний час зранку, а також вечорами, щоб, провівши разом вечір, мати змогу вкласти їх спати. Крім того, я не планую, якщо це можливо, жодних робочих справ на вихідні, тому всі вихідні присвячую чоловікові та дітям: ми багато гуляємо на свіжому повітрі, відвідуємо друзів. Як правило, вихідні проходять дуже активно та насичено, тому здобутої енергії вистачає потім на весь робочий тиждень.

Якісне виховання

Юлія Курило, партнер АО «СК груп»

Я не говоритиму, що все гармонійно. У червні 2008 року у мене народилася дочка. До її появи моє життя було повністю замкнене на роботі. Я не йшла в декрет (у цьому не було необхідності) і в коротку відпустку післяпологової реабілітації я продовжувала зустрічатися з клієнтами. З самого народження у дитини була няня, в найважчі часи мені допомагали мої родичі, за це я їм дуже вдячна.

На робочий графік народження дитини вплинуло суттєво тільки на перших порах: я влаштовувала додаткові перерви, скорочувала свій робочий день, відрядження, взагалі доводилося оптимізувати і більше делегувати. Зараз, коли моїй доньці сім років, я не відчуваю особливих труднощів суміщення ролі мами і керівника юридичної фірми. Хоча «звичка» не працювати вдома і на вихідних нікуди не поділася.

І хоча я дуже стараюся, проблеми з тим, що більшу частину часу я приділяю роботі, а не сім’ї, були і будуть. Буду відвертою, пріоритети розставляти складно, але якщо вже розставила, часу рефлексувати з приводу того, що ти «неправильна жінка і погана мати» не залишається. Я завжди вважала, що важливою є не кількість часу, який ти приділяєш сім’ї, а якість. Тобто можна цілий день перебувати поруч і ні про що не говорити, а можна півгодини поспілкуватися і з’ясувати все важливе і наболіле та відреагувати на це. Мені важливо саме якісно бути присутньою в житті сім’ї, тобто мати спільні інтереси, теми для розмов, щиро цікавитися справами один одного, слухати, просто бути поряд.

Сім’я дуже пишається моєю роботою та досягненнями. Доньці, звичайно ж, хочеться, щоб я була поряд довше, і мені також. Це нормальне бажання. Але ми спілкуємося, і я розповідаю їй, як важливо вкладати зусилля в улюблену справу, як важливо робити її добре і що ця інвестиція завжди повертається. Вірю, що вона це розуміє. З моїм чоловіком свого часу були проблеми в прийнятті мого робочого графіка і взагалі моєї життєвої позиції, але ми дорослішаємо, стаємо мудрішими, бачимо результати, приймаємо і розуміємо один одного краще.

Наявність або відсутність дітей — не фактор дискримінації. Я не вважаю, що чоловіки і жінки, в яких є діти, по-різному формуються як фахівці і будують свою кар’єру. Тут важливо розставити пріоритети. У нас прийнято вважати, що перед жінкою стоїть якийсь вибір: вона або мати, або співробітниця. Це — ілюзія, самообман. Немає такого вибору, якщо перед собою його не поста- вити. Можна бути і мамою, і юристом з успішною кар’єрою, було б бажання.

Перерви в роботі нікому не йдуть на користь, особливо, якщо перерви незаповнені професійним саморозвитком. Якщо говорити про декретну відпустку, то європейська практика, коли обоє батьків по черзі її беруть, обов’язково приживеться і у нас, я в це вірю. У нашій компанії за останній рік у співробітника народилася тільки одна дитина, в цьому році буде дві, і ми з розумінням ставимося до такої ситуації.

За співробітницею, яка в декретній відпустці, закріплене робоче місце, ми чекаємо на її повернення, а співробітник, який стане татом, піде в тривалу додаткову відпустку. Це політика компанії — ми вважаємо, що вбудовувати роботу в нормальний життєвий цикл є важливим, і хочемо створювати для цього максимально комфортні умови.

Я не думала про створення якогось особливого графіка для батьків з дітьми, перш за все тому, що сама без нього обходилася. Але якщо такий запит від співробітників буде і співробітник зможе запропонувати ефективну форму взаємодії, яка відповідатиме нашій бізнес-моделі, я думаю, що ми її розглянемо.

Гармонійний баланс    

Ольга Просянюк, керуючий партнер АО AVER LEX, (з чоловіком троє дітей на двох)

Раніше при заповненні робочого календаря зустрічами та важливими датами я з острахом переживала, як маю все встигнути. Щоб позбутись цього неприємного відчуття, прочитала багато профільної літератури. З усього виділю книгу Гліба Архангельського «Тайм-драйв. Як встигати жити і працювати». На собі перевірила багато рекомендованих ним методик, з яких виділила планування дня з розподілом на жорсткі, гнучкі та бюджетні завдання, а також «стратегічну картонку».

Проте сьогодні я розумію, що лише за допомогою тайм-менеджменту не можна досягти ідеального балансу. Зараз на перше місце стає ефективне управління не часом, а власною енергією. Можна детально сформувати робочий день, але ж у результаті важлива не кількість, а якість виконаного. Тому зараз у моєму календарі є заплановані зустрічі із собою! Це ті хвилини, коли я можу відновити свою енергію телефонним дзвінком з близькою людиною чи занурившись в улюблений трек. Не витрачаючи свою енергію на зайве, я достатньою мірою приділяю час як робочим, так і особистим справам.

У контексті відновлення необхідної енергії важливим є повноцінний відпочинок, якому також потрібно приділяти достатньо уваги. Під час відпочинку/відпустки мене наповнюють сили, завдяки яким я можу досягнути поставленої мети втроє швидше.

До речі, достатньо ефективною є техніка «колесо гармонійного балансу», за допомогою якої можна визначити вісім найважливіших сфер і підтримувати їх наповнення.

Так, мені не завжди вдається зберегти баланс робо- чого та особистого часу, проте в мене завжди є час та енергія для найважливішого у моєму житті! Це і є моїм ідеальним балансом!

Подвійне чудо

Анна Цифра, юрист АФ «Династія»

У моєму житті трапилося справжнє диво — доля подарувала мені двох чудових хлопчиків одразу, які повністю змінили мій світогляд і життєві цінності. Та двоє дітей вимагають вдвічі більшої уваги до себе. Але нинішні умови нашого життя, на жаль, не можуть дозволити сучасній жінці повністю забути про свою роботу і зануритися в сім’ю та побут цілковито. Коли малюкам виповнилося по два рочки, мої діти пішли у дитячий садочок, а я одразу повернулася до роботи. На включення у робочий процес мені знадобилося небагато часу. І з того моменту кожен день я на- магаюсь вчитися поєднувати сім’ю та кар’єру. Це дуже нелегко та потребує витримки, терпіння, цілеспрямованості та міцного здоров’я.

Не менш важливий фактор, що впливає на готовність жінки стати працюючою мамою, — це, безумовно, наявність підтримки і опори близьких та рідних у вихованні дітей. Якщо жінка впевнена, що може завжди покластися на своїх батьків або на батьків чоловіка, а також якщо дитячий садочок розташований недалеко від дому, то в такому випадку народження дітей для жінки-кар’єристки не є значною проблемою. Оскільки в мене робочий час з 9.00 до 18.00, а дитячий садочок працює до 17.30, то забирати із садочка дітей мені допомагають бабуся із дідусем, а потім вдома разом із нетерпінням чекають на маму.

Усе ж таки, на мою думку, які б жінка не обіймала високі посади, в сім’ї головою повинен бути чоловік, а призначення жінки — це виховання дітей і створення домашнього комфорту та затишку. Справжній чоловік завжди чекатиме на ніжну, жіночну, турботливу жінку, яка, як муза, надихатиме його на великі досягнення у різних сферах життя та зробить більш сильним та впевненим у собі. Отже, поєднати роботу і сім’ю можливо, якщо розставити правильно пріоритети і не забувати, що сім’я — це найважливіше та найдорожче у житті.

Родинні цінності    

Лана-миниЛана Голян, партнер практики міжнародного бізнес-адміністрування АО Juscutum, (двоє дітей: хлопчик та дівчинка)

Зазвичай, коли жінка стає мамою, їй кортить якомога більше часу проводити зі своїм малюком — на руках така крихітка, гарненька та беззахисна. Так само поводилась і я з народженням першої дитини. Але тривало це не більше двох тижнів, оскільки я навчалася та потрібно було все встигати: приготувати щось смачненьке для чоловіка, доглянути малечу, підготуватись до екзаменів. На щастя, мені допомагала мама. Коли синові було сім місяців, мені зробили вигідну пропозицію, тому декретна відпустка закінчилась несподівано. Але це не завадило мені насолоджуватись материнством.

З донечкою було не так. Я планувала працювати, але ж раптом трапилось по-іншому, і треба було коригувати робочий процес. Розвіяти сумніви щодо декретної відпустки допомогла історія депутата Європарламенту Лічії Ронзуллі, яка почала брати участь у засіданнях із двомісячною малечею. Тож уже наступного тижня після народження дитини я планувала зустрічі.

Дуже важливо вміти тримати баланс і поєднувати такі цікаві речі, як професійний розвиток та розвиток дитини. Для мене стало прийнят- ним працювати вдома, коли малеча спить. День-два на тиждень виділяються для роботи в офісі: зустрічі, переговори, наради. Це не завжди повноцінні робочі дні — здебільшого я підбираю графік роботи відповідно до часу годування. Деякі зустрічі проводяться по скайпу.

А ще важливо відчувати підтримку колег. Наша компанія підтримує родинні цінності не лише на словах. Тому моя пропозиція обладнати в кабінеті невеликий ігровий майданчик знайшла підтримку (адже не завжди є можливість залишити дитину вдома). І незважаючи на те, що колектив переважно складається з чоловіків, я спокійно почуваюсь на нарадах із донькою на руках.

Бажання зростати

Інна Скузь, юрист Pavlenko Legal Group, (двоє дітей, 5 років у шлюбі)

Після народження першої дитини я вийшла на роботу, коли їй було всього дев’ять місяців. Скажімо так, включитися в роботу стало не так легко, як після звичайної щорічної відпустки. Однак бажання зростати професійно, набувати нового юридичного досвіду дало мені шанс знову повернутися у коло юристів, відданих своїй справі. Спочатку я працювала всього чотири години на добу. У цей час мій син, Орест, був із бабусею: вони гуляли на вулиці, обідали та спали вдень. Таким чином, коли Орест прокидався я вже була поряд. Через півроку в мене став шостигодинний робочий день, а ще через рік я знову пішла і наразі перебуваю у декретній відпустці за другою дитиною.

Звичайно, кожній дитині хочеться, щоб мама завжди була поряд. У той же час підсвідомо діти бажають своїм мамам тільки найкращого. Я була щасливою від того, що змогла знову приступити до справи, яку люблю, тому ставлення моїх дітей до мене як мами-юриста було і буде, сподіваюся, пози- тивним. Як говорить Ірина Хакамада: «Працюючих мам, які приходять додому самореалізованими і від цього світяться від щастя, діти дуже поважають».

При цьому я вважаю, що поважають не тільки діти, а й їхні чоловіки. Ми з чоловіком змогли дійти компромісу в тому, щоб я знову почала працювати після народження першої дитини. У той же час від мене вимагалося тільки одне: щоб усі були щасливі — і я, і він, і, в першу чергу, діти.

Завдяки тому, що керівництво дало мені можливість працювати неповний робочий день після народження першої дитини, мені вдалося зберегти баланс робочого та особистого часу. Звичайно, ввечері відчувалася втома, але вона була приємною. Для мене особисто ідеальний баланс — це можливість віддавати себе повністю дітям, при цьому зберігаючи себе: свої вподобання, роботу та хобі.

Я вважаю, коли мама в декреті займається тільки вихованням дітей і не знаходить час на занурення в юридичну атмосферу, звичайно, це все впливає на навички, знання та побудову кар’єри. У той же час якщо є бажання постійно та всебічно розвиватися, можна залишатися юристом-професіоналом навіть при тривалій декретній відпустці. Узагалі діти надають жінці надзвичайну силу, а тому її всі перемоги, в тому числі і на юридичній арені, ще попереду.

Швидко дорослішають      

Ірина Дрофенко, старший юрист АО ENGARDE

Моїй доньці Саші 14 років і вона навчається в економіко-правовій школі. Якось у дитячому садочку вона щось малювала на аркуші паперу. Коли вихователька її запитала, що вона малює, Саша з упевненістю відповіла «Апеляцію!». Донька з малечку відчула, що живе в родині юристів. Я рідко бувала на дитячих святах, а одного разу навіть день її народження провела у відрядженні.

Діти дуже швидко дорослішають. Я відчуваю, що за- раз більше потрібна доньці-підлітку, ніж коли вона була зовсім маленькою. Майже всі вихідні ми про- водимо разом — відвідуємо майстер-класи та різні цікаві заходи, ходимо у спортзал, гостюємо у знайомих, гуляємо або просто спілкуємося.

Вважаю, що я навчилася розділяти роботу та родинне життя. Намагаюсь не затримуватися на роботі, не брати документи додому, не працювати у вихідні, лише у виняткових випадках. Але донька та чоловік з розумінням ставляться до того, що іноді я приді ляю більше уваги роботі, ніж їм.

При надійних тилах      

Олександра Євстаф’єва, старший юрист, керівник практики трудового права ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» Україна, (дочка Ірина, 8 років)

У декреті була один рік. На включення у роботу по поверненні знадобилося декілька місяців. Неабияку роль у цьому більш-менш швидкому включенні відіграло розуміння і терпіння з боку керівництва фірми і колег та, звичайно ж, підтримка родини.

Із власного досвіду можу сказати, що при надійних тилах (в особі турботливої родини) організовувати роботу із немовлям набагато легше, ніж з дитиною, яка вже підросла. Нагодоване і заколисане турботливою бабусею немовля не відчуває такої потреби в мамі, як доросла дитинка, яка вже більш-менш обходить себе сама, але все більше і більше потребує спілкування саме з мамою (якою б турботливою не була бабуся чи няня). Особливо, гадаю, це стосується дівчаток. Тому зараз над організацією своєї роботи доводиться працювати з неабиякою інтенсивністю.

Дочка, звичайно ж, засмучується, що мало бачить мене у будні. Але розуміє, що робота є важливою і необхідною. Дуже цікавиться, як у нас, юристів, усе відбувається, у чому полягає наша робота. І, що дуже зворушливо, подумує над тим, щоб стати юристом — і це при тому, що її тягне у зовсім іншу сферу — природничу. Пояснення просте: «буду тобі допомагати, щоб ти раніше поверталася з роботи». Ось так, заради мами готова навіть відкласти у бік свої уподобання.

На мою думку, в ситуації із зайнятими батьками треба діяти на випередження, тобто працювати над тим, щоб у дитини виробилось адекватне, здорове ставлення до цієї обставини, а не пустити ситуацію на самоплин і дочекатися, що дитина сформує думку сама. Адже під впливом не дуже позитивних емоцій від того, що батьків часто немає поряд, не варто сподіватись, що правильне сприйняття у дитини сформується саме собою — їй справді треба з цим допомагати. Я в жодному разі не маю на увазі нав’язування дитині єдиної правильної (на думку батьків) точки зору, адже вона, хоч і маленька, але вже особистість, тому має право і на власну думку. Отже, допомога батьків у такому разі полягатиме у спрямуванні думок дитини у конструктивне (і позитивне!) русло. Наприклад, пояснювати їй, наскільки і чому робота мами та/чи тата важлива (і для суспільства, і для сім’ї, причому з наголосом саме на суспільній користі, а не на матеріальному факторі), що, незважаючи на зайнятість, мама весь час думає про дитинку й турбується про неї і, звичайно ж, любить більше за всіх на світі. У цьому нелегкому завданні важко переоцінити важливість «тилів», тобто рідних і близьких, які піклуються про дитину, поки батьки на роботі. Адже дуже важливо, щоб ці люди давали дитинці правильні меседжі з приводу батьківської зайнятості (фрази на кшталт «мама дуже зайнята — їй зараз не до тебе» можуть заподіяти неабияку шкоду дитячому сприйняттю). Тому дуже важливо, щоб оточення дитини тут грало в одній команді.

ПДФ-статті