вимкнути дудлвключити дудл

Бізнес у стилі ІТ. Юридична Газета. Спецвипуск. Артем Афян та Дмитро Гадомський

Реалії ринку та зростання індустрії

На запитання: «На скільки років Україна відстає від Сполучених Штатів?» деякі песимісти люблять відповідати: «Назавжди». Але є ті, хто замість подібних розмов про економічну кризу закрився в офісі та пише код. Українська індустрія інформаційних технологій, як може, чинить опір двом основним зовнішнім чинникам: ціновій конкуренції з боку Китаю, Індії та країн Південної Америки і негативній репутації у зв’язку з військовими діями. Є ще внутрішні чинники, назвемо їх умовно Міністерством інформаційних технологій. Але про все згодом.

На ринку ІТ немає кризи

Індустрія інформаційних технологій дуже неоднорідна. Тут і продаж готового ПО, ІТ-інтеграція, ринок hardware. Але найцікавіше наразі відбувається в ІТ-аутсорсингу (або офшорному програмуванні), Research & Development, електронній комерції, телекомунікаціях і розробці ПО (продуктові компанії). Тому обмежимось оглядом лише цієї частини ринку. Зростання індустрії сповільнилось, але не зупинилось. Загальний обсяг ринку в 2015 році, за оптимістичними оцінками, сягатиме приблизно $5-6 млрд.

Напевне, найбільше гальмування сталось в галузі ІТ-аутсорсингу і R&D центрів. Мало хто з великих компаній наважується  розміщувати  в Україні довгі проекти, і не всі спокійно став- ляться до того, що їхні дослідницькі  лабораторії  в  15  хвилинах льоту
«Іскандеру».

Цього року деякі іноземні компанії закрили свої дослідницькі лабораторії: хтось перевіз українських програмістів поближче до себе (в Польщу, Іспанію тощо), а хтось просто розмістив замовлення в країнах Південної Америки.
 
Але за рахунок того, що ринок далекий від насичення, на ньому не відбулось значного скорочення зарплат (в середньому, зарплати програмістів зменшились на $100 за даними DOU.ua); компанії наразі конкурують за людей. Натомість в Україні з’явились нові компанії, створились венчурні фонди, бізнес-акселератори, а в ТОПах AppStore і GooglePlay з’явились нові продукти made in Ukraine.
 
Міністерство інформаційних технологій

На жаль, в ТОПах AppStore та на інших онлайн-майданчиках ПО українського виробництва геть не ідентифікується як українське. Розробникам простіше створити компанію там, де можна без проблем укласти зі стратегічним інвестором акціонерний договір, де ранні інвестори можуть отримати  convertible  note, де працівників можна стимулювати опціонами… Перелік всіх «але» проти структурування бізнесу в сфері ІТ через українські компанії, напевне, надто довгий, і скорочено я б назвав його «Міністерство інформаційних технологій».

На щастя, таке міністерство в Україні не створено і, сподіваємось, не буде. Але в нашій державі бажання чи- новників врегулювати якомога більше економічних відносин домінує над ліберальними ідеями.

Індустрія інформаційних технологій є такою собі надбудовою над усіма індустріями економіки. Складно уявити собі розвинену агро- компанію, яка не користується GPS-навігацією на своїх комбайнах; або топовий банк, в якому немає інтернет- банкингу; не можна уявити собі рітейл без інтернет-торгівлі.

Відповідно, коли в Україні лібералі- зується законодавство в частині вірту- альних валют і електронних грошей, відбуватиметься зростання й ІТ-проек- тів у фінансовій сфері. Коли буде схва- лений новий закон у галузі електронної комерції, розвиватиметься й рітейл.

Водночас ІТ є дуже чутливим до загальної ситуації в економіці. Тільки-но ми імплементуємо кращі традиції корпоративного права в українське постсоціалістичне законодавство, одразу стане цікаво створити компанію в Україні, ніж у привабливих, але не досить комфортних для більшості українців Гонконзі чи Мальті. Коли в Україні будуть скасовані такі атавізми, як акти виконаних робіт, і натомість запрацює електронний документообіг, одразу відпадуть проблеми виведення грошей із AppStore, вільно зможуть дихати фрілансери, що працюють з oDesk.

З іншого боку, іноземних інвесторів і потенційних клієнтів нашого ІТ-ринку відверто розчаровують правоохоронні органи і судова система. Перші все ще є ворогами бізнесу: починаючи від пере- вірки документів у топів великих венчурних фондів ввечері на Хрещатику до обшуків в ІТ-компаніях на предмет фінансування тероризму. Другі неспроможні об’єктивно розглядати спори.

Необхідність створювати у трудових колективах «обстановку нетерпимості до порушень трудової дисципліни суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки» і щорічний півот податкового законодавства також не додає впевненості іноземному бізнесу.

Україна – місце для MVP і ФОПів

Але Україна, на диво, поряд із усіма проблемами в економіці та законодавстві створила умови для розвитку підприємництва у сфері ІТ. Звичайно, в країні, де придбати iPhone коштує кілька середніх заробітних плат, не слід розраховувати на розвиток технологічного продукту. Але як місце для тестування minimum valuable product ми дуже і дуже добра локація.

Цим часом у світі точиться боротьба між концепціями найманої праці і приватних підприємців. Ця боротьба розпочалася з кур’єрів – приватних підприємців FedEx і наразі триває із водіями – приватними підприємцями Uber.

Нерозвиненість українського законодавства завдяки значним зусиллям юристів дає змогу створити дієву і легальну бізнес-модель, яка після тестування в Україні буде масштабована на ринки Європи та Сполучених Штатів. Наприклад, в Україні відпрацьовуються бізнес-моделі онлайн-страхування, сучасні банківські продукти та інші фінансові послуги. Для їхнього тестування в Європі слід було б отримати фінансову ліцензію; в Україні ж подібні послуги під ліцензування не підпадають.

Юристи у business-casual

Розвиток ІТ відповідно змінює і класичні підходи до надання юридичних послуг. Звичайно, не слід драматизувати та порівнювати інформаційні технології з техногенною катастрофою для юриспруденції. Навряд назву книги пана П. Зюскінда The End of Lawyers слід сприймати буквально. Але юристам слід зважати на нові тенденції.

Google зробив юриспруденцію доступною для більшості користувачів інтернету. Udemy, Coursera зробили доступною юридичну освіту. Symantec, IBM та інші працюють над удосконаленням систем штучного інтелекту в юриспруденції. Але це радше філософія та футуризм. Нехай і короткостроковий, однак футуризм.

Що вже відбувається, так це бажання клієнта бачити свого юриста в усіх доступних йому соціальних мережах, месенджерах. Клієнт бажає бачити статус роботи над проектом в онлайн-режимі за допомогою спільної project management system. Бажає бачити онлайн стан білінгу. Адвоката клієнт бажає викликати запрограмованою кнопкою на смартфоні.

При цьому, варто погодитись із паном Зюскіндом в тому, що юридичні фірми за останні роки розчарували клієнтів низькою якістю роботи за високі погодинні ставки. Звичайно, не всі фірми розчаровують; але ті, хто робить ставку на маркетинг, холодні дзвінки та дешеву робочу силу, принижують репутацію всього юридичного ринку. Відповідно, клієнти насамперед хочуть бачити фіксований бюджет, а не погодинну ставку.

До речі, 2014 рік відзначився у світі появою нових проектів в юридичній сфері. В юридичні стартапи були вкла- дені кілька сотень мільйонів доларів,  і цей тренд вже дійшов і до України.
Клієнти можуть із легкістю найняти юриста-фрілансера на спеціалізованих майданчиках. Стандартний пакет договорів можна купити і навіть підписати за допомогою сервісів на кшталт Clerky або DocuSign. А ринок юридичних кол-центрів взагалі є гіпернеоціненним. Звичайно, ми всі сприймаємо юридичну професію як мисте- цтво, тому нам важко перелаштуватись. Ті ж, хто перелаштує мислення з мистецтва в бік бізнесу, в довгостроко- вій перспективі виграють.

Контент, пірати й бабаї

Ринок ІТ нерозривно пов’язаний із ринком медіа. Інтернет – це лише засіб донесення контенту і, відповідно, майданчик для розміщення реклами. Не всі правовласники однаково зрозуміли, в чому сила інтернету, а в чому – його слабкість. Ті ж, хто зрозумів, користуються перевагами інтернету, а його слабкі боки є операційними ризиками.

Найбільше зорієнтувались рекламні агенції. Криза зменшила бюджети компаній на маркетинг, а отже, зменшились ринки зовнішньої реклами, теле- і радіореклами. Одночасно з цим зменшились і бюджети на придбання контенту, і бюджети на створення нового контенту. Тож реклама поступово перейшла на різноманітні онлайн-майданчики. Однак тут виникла проблема. Виявилось, що не всі онлайн-майдачики однаково легальні з погляду іноземних і вітчизняних правовласників. Рекламодавцям і рекламним агенціям ця ситуація не заважає, а от правовласники продовжують шукати свої шляхи монетизації контенту.

Цей і попередній рік вже відзначилися кількома ітераціями змін до закону про авторське право в інтернеті. Різні робочі групи по-різному перекладали то європейські директиви, то DMCA, то відповідні закони сусідніх держав. В результаті цими проектами були незадоволені то інтернет-провайдери, то правовласники, то представники торговельних місій США і європейські делегати. Цікаво, що змін до закону справді чекають всі гравці ринку, включаючи і тих, хто будує бізнес на недосконалості законодавства. Але внаслідок бажання кожного зі стейкхолдерів створити закон, прописавши власні вигоди, і небажання досягати консенсусу з іншими вже довгі роки на ринку немає однакових правил гри. Україна з нашими 20 мільйонами населення все ще збирає близько 3 мільйонів роялті, тобто кожен користувач інтернету в середньому витрачає на контент 15 копійок. Щоб не принижувати самих себе, навіть не порівнюватимемо зі зборами в більш розвинених країнах.

Наразі очевидним є одне: класичні моделі монетизації контенту – або плати, або міліція – не спрацювали і не запрацюють. Боротьба з піратами та іншими бабаями в інтернеті лише імітує розвиток індустрії. Apple створив замкнену систему використання контенту, аналогічно діє Google. Альтернативні способи монетизації зробили Netflix, Spotify. В Україні ці сервіси не розвиваються, а подібні не створюються тому, що перешкоджають зовнішні та внутрішні чинники.

Наступний 2016 рік буде складнішим за 2015 за всіма аспектами. Але якщо не розпочнеться повномасштабна війна, то законсервований конфлікт лише сприятиме розвитку економіки, як це не парадоксально. Інформаційні технології вже зараз зайняті у військовій сфері, деякі з них вже готові до експорту. Наприклад, українські симулятори військових літаків або дистанційно керовані танки, або системи спостереження, встановлені  на  квадрокоптери (дрони).

Перманентні збройні  конфлікти не заважають розвитку ІТ-галузі в Ізраїлі. Звичайно, там дещо інша історія. Але все ж непоганий приклад для наслідування. Нині в уряді й парламенті чимало вихідців із ІТ. Всі юристи, які спеціалізуються в ІТ, наразі беруть участь у якихось робочих групах з розробки перелічених вище законопроектів. Тому маємо всі підстави для оптимізму.

Автори:

Артем Афян, адвокат, керуючий партнер Адвокатського Об’єднання Juscutum

Дмитро Гадомський, адвокат, партнер практики IT та медіа права Адвокатського Об’єднання Juscutum

 

За матеріалами Юридичної Газети. ПДФ-версія статті тут.